Видавництво 
Після завершення першої сесії конференції відбулося відкрите інтерв’ю – CASE STUDY Володимира Єніча, партнера AVER LEX, на тему «Санкційне законодавство: прогалини, які можуть дорого коштувати», ведучим став адвокат Олександр Онуфрієнко.
Перед тим як перейти до обговорюваної теми, Олександр Онуфрієнко зауважив, що закону про санкції сповнилося вже майже 10 років і ніхто не сподівався, що він буде працювати в сьогоднішніх умовах. «Але законодавство все ж має бути гармонійним, і будь-який нормативний акт повинен відповідати на виклики часу, а головне – бути вбудованим у загальну систему законодавства», – зазначив пан Онуфрієнко.
Він також звернув увагу, що адвокати сприймали санкційне законодавство як інструмент міжнародного публічного права, основна концепція якого полягала в тому, що держава хотіла обмежити діяльність не своїх громадян, а тих, до кого вона не може застосувати традиційну кримінальну чи іншу юстицію. Але зараз законодавство про санкції – елемент українського законодавства, втім, питання дефініцій та розуміння певних норм залишається. Тож як ми цей інструмент визначимо, так він і застосовуватиметься. На це звертають увагу також і іноземні юристи, адже прогалини в українському законодавстві можуть дати опонентам підстави для оскарження запроваджених проти них санкцій.
Представляючи спікера, ведучий наголосив, що команда AVER LEX брала участь у більш ніж 10 кейсах, пов’язаних із санкціями, тож мета заходу – зрозуміти, які помилки треба врахувати, щоб виправити наше законодавство, щоб не давати зброї в руки нашим ворогам.
«Адвокатська практика є доволі хиткою з огляду на те, що саме собою санкційне законодавство містить малий обсяг відповідних норм і має незначне регулювання. В процесі розгляду тих чи інших судових справ, позасудового розгляду проявляються певні недоліки, які потім законодавець аналізує і певним чином усуває, – зазначив Володимир Єніч. – Ми бачимо буквально в онлайн-режимі, як це відбувається. Минулого тижня були прийняті зміни до Податкового кодексу, зміни до закону про санкції, де вже податкова служба набула відповідних повноважень щодо моніторингу і контролю дотримання вимог санаційного законодавства. Було здійснено важливий практичний крок – розблоковано можливість підсанкційним компаніям здійснювати платежі до бюджету. Раніше вони зазнавали блокування активів, зараз принаймні можуть поповнювати бюджет за відповідною процедурою».
Санкційне законодавство, як зазначив спікер, дає можливість застосовувати ці обмеження і виходити поза межі механізму правової держави. В наших умовах воєнного стану це особливо актуально, адже він дає можливість Україні відступати від певних конституційних гарантій і своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав і основоположних свобод і Пактом про громадянські та соціальні права.
Відповідаючи на запитання ведучого, наскільки доречним є те, що компетенція розгляду санкційних справ за законодавством віддана ВАКС, Володимир Єніч зауважив: «Нам доводиться складати думку самим, тому що пояснювальна записка до відповідного законопроєкту не містить пояснення, чому ВАКС має здійснювати судочинство. Очевидно, коли готувався законопроєкт, законодавці на мотивувальну частину просто не мали часу».
За його словами, на практиці дійсно часто незрозуміло, чому саме ВАКС. У кейсах щодо стягнення активів спостерігається доволі серйозний мікст, який полягає в тому, що структура позовних вимог Мін’юсту стосується в основному стягнення активів, щодо яких відповідачі здійснюють опосередкований вплив. І це треба довести. Майже в усіх випадках це доведення базується на тих чи інших корпоративних історіях, які стосуються корпоративного права: яким чином активи придбавалися, передавалися тим особам, у яких вони забираються, і наскільки це було законно.
«Суть позовів – корпоративна, процес – адміністративний. Розгляд здійснюють судді, яких навчали розглядати кримінальні антикорупційні справи. Тому з практичної точки зору тут не зовсім те, що має бути, – наголосив пан Єніч. – Адміністративний процес є доволі специфічним, але не можу сказати, що застосування ВАКС приписів КАС відбувається з очевидними ляпами та порушеннями».
Він зауважив, що є певного виду хиби, які навряд були б допущені в судах адміністративних: «Наприклад, справа, яка зараз розглядається у ВАКС стосовно енергетичних активів і готельного бізнесу. Вона розглядається у складі колегії-трійки. Колеги спочатку подавали на засіданні заяву про відвід, який базувався на тому, що суддя на одному з форумів виклав свою позицію. Колеги взяли це за підставу для відводу. Суд відмовляв, і відразу за цими клопотаннями були клопотання про розгляд справи п’ятіркою. Клопотання обґрунтоване, базується на стст. 31-33 КАС, дві обставини точно підходять – суспільний інтерес, важливість і складність максимальні. Суд відразу відмовив, але цікава мотивація: ст. 283-1 КАС передбачає лише трійку суддів. Зрозуміло, що тут є процесуальна хиба, проте не можна сказати, що розгляд відбувається катастрофічно».
Олександр Онуфрієнко звернув увагу на те, що є дуже багато нарікань від адвокатів, що під час накладення санкцій не враховані права й інтереси третіх осіб, а це підприємства, що працюють, у яких є свої кредитори, боржники тощо.
«Справді, ми бачимо, що у третіх осіб з огляду на максимально швидкий розгляд справ комплекс прав і гарантій доволі обмежений. І потерпають як вони безпосередньо, так і абсолютно законні платники податків, трудові колективи відповідних компаній, що неприпустимо. Однак практика розвивається таким чином, що змінюються певні початкові позиції, що занадто обмежували права третіх осіб, зокрема строки розгляду, строки подання касації, відзиву продовжуються», – зазначив Володимир Єніч.
Зміни він назвав «вистражданими» і сформованими практикою, бо, наприклад, реально неможливо написати за два дні відзив на позов, у якому 150 сторінок. Тому законодавець цю ситуацію потроху вже змінює.
Окремо можна говорити, що якщо на компанії звертається стягнення, то вони фактично позбавлені своїх прав на стадії виконавчого провадження. Тому тут, на думку спікера, законодавцю потрібно точно попрацювати, адже закон про виконавче провадження не синхронізований із санкційним законодавством.
Ще одне практичне запитання від ведучого: наскільки гармонійним процес є зараз, починаючи від накладання санкцій і закінчуючи переходом права титулу до держави?
Володимир Єніч зазначив, що Конституційний Суд у попередньому висновку на конституційну скаргу зауважив, що вважає можливим відступ Україною від своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав і основоположних свобод, Пактом про громадянські та соціальні права і відступ від гарантій, передбачених стст. 41-42 Конституції України (право на власність, право на підприємницьку діяльність у період дії воєнного стану).
Процедура робиться максимально швидко, і відступ дає таку можливість. Після винесення рішення ВАКС відбувається процедура продажу активу. В практичній площині складність цієї процедури дала підстави для внесення змін до відповідного порядку, який набуде чинності з вересня ц.р. Але наразі процедура відбувається таким чином, що Кабмін визначає відповідний орган, який буде цим займатися (в усіх випадках це був Фонд держмайна), з вересня це буде виключно Фонд держмайна. Він подає документи щодо зміни в реєстрі власника, визначає новий менеджмент, намагається зберегти трудовий колектив, проводить аудит тощо, і найголовніше – розбирається з арештами.
Наразі законодавчо вдосконалено процедуру, яка дає можливість Фонду держмайна, минаючи арешти, відповідним чином здійснювати права власника.
Олександр Онуфрієнко також віддав належне законодавцю, який збільшив строки розгляду санкційних справ, надавши їм ретроспективний характер. Та чи є ці строки реалістичними після запроваджених змін?
На переконання Володимира Єніча, відповідачі можуть використати скорочені строки собі навіть у плюс, якщо побачать, що заява необґрунтована. Строки реалістичні в певних справах, де є прямий вплив. «Загалом, залежно від матеріалу, ВАКС усе одно буде розглядати стільки, скільки потрібно, ця позиція вже сформульована у справі Миколаївського ГЗК – там є належне обґрунтування, як це відповідає практиці ЄСПЛ. Строк необов’язково буде дотримуватися тривалістю 30 днів», – зазначив пан Єніч.
Як зауважив пан Онуфрієнко, багатьох адвокатів сьогодні цікавить, чи не буде відмова сплатити судовий збір причиною того, що власники не матимуть змоги захиститися. Адже кожен має право на захист.
На думку Володимира Єніча, у цій ситуації оптимальним видається механізм ліцензування, інакше всі технічні недоліки з оплатою платежів, тих самих судових зборів, невиправдано дадуть російським бенефіціарам козирі у відповідних арбітражах.
Насамкінець, коментуючи законодавчий аспект санкцій, Володимир Єніч зазначив:
«Наразі в українському законодавстві, від Конституції до законів і підзаконних актів, немає чітких приписів, які б унеможливили права підсанкційних осіб здійснювати стягнення з держави в майбутньому. Це той ризик, про який вже йшлося, і з цим треба ще працювати».
Завантажується ...
