Клопотання про арешт та передання майна в управління АРМА: підстави звернення, вимоги до оформлення та правові наслідки

В умовах швидкого розвитку українського законодавства, спрямованого на протидію злочинності, одними із динамічних напрямів розвитку кримінального процесуального законодавства є інститути накладення арешту на майно та управління арештованим майном. Про процесуальні нюанси клопотань про арешт та передання майна в управління, а також правові наслідки розповіли в АРМА.

Арешт на майно накладається ухвалою слідчого судді чи суду на підставі клопотання про арешт майна за зверненням прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільного позивача (стаття 171 Кримінального процесуального кодексу України).

Саме ухвала про арешт майна є тим судовим рішенням, яке тимчасово позбавляє власника, користувача чи розпорядника відповідних прав.

Крім того, якщо вартість арештованого активу перевищує 200 розмірів прожиткових мінімумів, відповідні права цією самою ухвалою можуть бути передані АРМА для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Підставами для застосування органами досудового розслідування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження є привід вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному або обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт та передання майна в управління повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати (опис, характеристика чи посилання на реєстраційні дані, якщо відомості про активи містяться у відповідних державних реєстрах);

4) вартість майна;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України;

5) чітке визначення шляху управління для АРМА (управління шляхом передання майна управителю за договором чи управління шляхом реалізації).

В АРМА звертають увагу, що від чіткої ідентифікації майна у клопотанні безпосередньо залежить ефективність арешту та подальшого управління ним, своєчасність його застосування, а також можливість відшкодування збитків, вчинених протиправними діями злочинців.

Викладення неповної чи недостовірної інформації у клопотанні може призвести до тієї ситуації, коли ухвалою слідчого судді клопотання про арешт та передання майна в управління АРМА буде задоволено, проте на практиці ефективності управління досягнути буде неможливо. Наприклад, у разі обмеження власника лише у праві користування або розпоряджання активом, АРМА не отримує відповідних прав та не має змоги здійснювати управління. Так само перешкодою є накладення арешту тільки на частину цілісного майнового комплексу, тому вкрай важливо забезпечувати комплексний арешт, який враховує цілісність виробничих потужностей та єдність складових активу.

Отже, арешт активів, які є речовими доказами та об’єктами ймовірної конфіскації, а також їх передання в управління АРМА є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

З моменту арешту активів право власності на них є тимчасово обмеженим, насамперед власник активу тимчасово позбавляється прав володіння, розпоряджання та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватись, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам. Водночас передання цих прав АРМА для збереження економічної вартості арештованого майна не порушує права власності, що детально обгрунтовано у дослідженні Transparency International Ukraine.