КГС ВС: незняття виконавцем арешту з майна боржника після закінчення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу ДВС

Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2023 року у справі № 927/322/14.

Обставини справи

Підприємство звернулось до суду зі скаргою, в якій просило визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна.

Також скаржник просив зобов’язати державного виконавця зняти відповідний арешт та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження.

Скаргу мотивовано тим, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням судового рішення, натомість із порушенням законодавства не зняв арешт, накладений на все рухоме та нерухоме майно господарського товариства.

Господарський суд Чернігівської області, ухвалу якого залишив без змін Північний апеляційний господарський суд, скаргу задовольнив повністю.

Висновки ВС

Вказані рішення залишив у силі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, аргументувавши це таким чином:

• закінчення виконавчого провадження у розумінні вимог вказаного Закону України «Про виконавче провадження» передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення, про що зазначається у постанові про вчинення відповідної дії;
• незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні після закінчення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника підлягає захисту;
• бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ГПК;
• застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом;
• у цій правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно скаржника у виконавчому провадженні унеможливила би подальше здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна;
• наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном;
• посилання скаржника на знищення виконавчого провадження у зв’язку із закінченням строку його зберігання правильно не прийнятті судом до уваги, адже положення чинного законодавства не встановлюють, що вказані обставини звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов’язку зняти арешт із майна у випадку закінчення виконавчого провадження.

«Верховний Суд вважає правильними висновки судів про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника та зобов’язання державного виконавця зняти такий арешт і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дасть змогу відновити право боржника на мирне володіння його майном», — виснував КГС ВС.

Читайте також: КЦС ВС вказав на незаконність звільнення
працівника, який перебував у складі ТрО