Генеральный партнер 2019 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Как сделать процедуру банкротства эффективным способом «очищения» бизнеса?

  • 26.03.2019 12:16

З кожним роком в Україні з’являється все більше різноманітних компаній, які стрімко розвиваються. Також є чимала кількість таких, які припиняють свою діяльність із різних на те причин (збитковість, невигідність, банкрутство). Це відбувається через те, що в нашій державі важко розвиватися малому та середньому бізнесу. Адже такі чинники як: монополізація, відсутність стартового капіталу, обмежена можливість захисту від протиправних посягань, відсутність підтримки з боку держави, не дають удосконалюватися такому виду підприємницької діяльності.

Тому варто дуже пильно розглянути процедуру банкрутства, як одного із видів ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності.

Варто зазначити, що визнати юридичну особу банкрутом не так уже й легко. Дана процедура довготривала та заплутана. Наразі відбувається реформування та, як вважають законодавці, удосконалення порядку її здійснення. Адже Україну чекає новий нормативно правовий акт під назвою Кодекс з процедур банкрутства. Саме він посяде основне місце у врегулюванні процедури банкрутства як фізичних осіб підприємців так і юридичних осіб. Та допоки його не підпише Президент України та він не набере законної сили, основними актами законодавства у даній сфері вважаються ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарський та Цивільний кодекси України.

Банкрутство слід розуміти як неможливість відновлення платоспроможності, неспроможність виплатити борги і ніякими заходами уже не можливо відновити діяльність суб’єкта підприємництва, окрім ліквідації. Для того аби визнати підприємство банкрутом потрібно розуміти одне – це може здійснити лише господарський суд.

Дана процедура відбувається поетапно і спочатку її необхідно ініціювати. Тобто потрібно подати відповідну заяву до суду. Закон дозволяє це зробити і кредитору, і боржнику, але при наявності певних обставин.

Відповідно до закону кредитор має право подати заяву про порушення справи про банкрутство лише при дотриманні таких умов:

— Наявність визнаних боржником грошових вимог, що підтверджуються судовим рішенням;

— Такі вимоги повинні в сукупності складати не менше 300 розмірів мінімальної заробітної плати;

— Не виконання боржником своїх зобов’язань протягом тримісячного терміну після спливу строку, який було встановлено на їх погашення.

Боржником, як правило, така заява подається, якщо наявне майно, яке зможе покрити судові витрати.

Також закон поклав обов’язок на боржника звернутися до господарського суду із такою заявою якщо:

— задовольнивши вимоги одного кредитора, боржник не зможе виконати грошові зобов’язання перед іншими кредиторами в повному розмірі;

— при процедурі ліквідації (не через банкрутство) постає неможливість боржника повністю задовольнити вимоги усіх кредиторів.

Другим етапом є відкриття провадження у справі. На цій стадії суд приймає рішення або відкрити провадження у справі, або відмовити чи повернути заяву для виправлення недоліків. Якщо ж відсутні перешкоди для відкриття провадження, то суд не більше як за 5 днів з моменту прийняття заяви виносить відповідну ухвалу.

Третій етап полягає у тому, що суд, задля того аби забезпечити інтереси кредиторів, у своїй ухвалі вказує про введення процедури розпорядження майном боржника і призначає арбітражного керуючого.

Четвертий етап (необов’язковий) пов’язаний із забезпеченням вимог кредиторів. Суд самостійно або за клопотанням кредитора чи розпорядника майна може встановити заходи забезпечення вимог кредиторів. Для прикладу такими заходами можуть бути зобов’язання передачі боржником визначеного майна на зберігання третім особам, відсторонення керівника, накладення арешту на певне нерухоме майно, накладення заборони на неузгоджене із розпорядником майна укладення мирової угоди тощо. Дані заходи підсилюють захист кредитора від можливих порушень зі сторони боржника.

П’ятий етап полягає у виявленні кредиторів. Це здійснюється для того аби віднайти усіх можливих кредиторів боржника і сповістити їх про те, що певна юридична особа буде ліквідовуватися шляхом застосування до неї процедури банкрутства і щоб вони мали можливість заявити свої вимоги. Законодавство передбачає єдиний спосіб такого повідомлення – розміщення оголошення на сайті КГС про порушення справи про банкрутство.

Наступним етапом – попереднє судове засідання, яке повинно відбутися протягом 3 місяців після підготовчого засідання. На даному етапі розглядаються перелік вимог кредиторів проти яких заперечував боржник і які розпорядник майна не заніс до реєстру. В результаті попереднього засідання суд виносить ухвалу, в якій вказуються усі кредитори та остаточний розмір їх вимог, а також визначається дата для проведення кредиторами зборів.

Як уже зрозуміло після цього проводяться збори кредиторів, які організовує розпорядник майна. Він скликає всіх кредиторів, повідомляючи їх про місце (яке повинно відповідати місцезнаходженню боржника) і час проведення зборів.

Після цього уже проводиться процедура санації. Вона необхідна для того аби запобігти банкрутству і домогтися хоча б мінімального відновлення діяльності юридичної особи. Санація призначається ухвалою суду, за ініціативою комітету кредиторів, як правило на 6 місяців, крім певних винятків зазначених в законодавстві. Для прикладу дана процедура може полягати у тому, що зобов’язання боржника може виконати третя особа, продажі певної частки майна, прощенні частини боргів тощо. Також між сторонами може укладатися мирова угода, яка свідчить про домовленість обох сторін щодо розстрочки боргу, його зменшення або ж взагалі прощення частини або усього боргу.

Остаточним етапом цієї нелегкої процедури є безпосередньо ліквідація підприємства. Вона проводиться у разі якщо не було застосовано процедуру санації або вона не допомогла вирішити підприємству свої майнові проблеми. В такому разі суд своєю постановою визнає суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом і розпочинає процес ліквідації, призначаючи ліквідатора. Відтоді на нього покладаються усі повноваження керівника збанкрутілого підприємства, а також він повинен оцінити усе майно та провести інвентаризацію. Після цього проводиться аукціон, на якому розпродується усе майно. Кошти, отримані від цього процесу, підлягають розподілу між кредиторами задля задоволення їх вимог, відповідно до черговості. Якщо навіть після цього залишилися борги, то вони вважаються погашеними.

Після цього складається ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, які підлягають затвердженню в судовому порядку, шляхом винесення ухвали. Якщо підприємство-банкрут, розрахувавшись з усіма кредиторами, відповідно черги, залишається з нульовим балансом, то господарським судом виноситься ухвала про ліквідацію юридичної особи банкрута. Тоді державний реєстратор, отримавши копію вказаної ухвали, зобов’язаний внести відомості до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи та передати ці дані усім необхідним органам.

Уже після цього ліквідатор може утилізувати печатки та передати документацію до архіву.

З усього вище мною викладеного, можна з впевненістю сказати, що? розпочавши процедуру банкрутства не варто сподіватися, що все пройде легко та швидко. Адже законодавець хоч і виділив таку форму ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності та урегулював її окремим законом, та все рівно дана процедура є нечіткою та на практиці породжує ряд питань. Ось наприклад те, що боржник може подати заяву про банкрутство у разі якщо у нього наявне майно, яким можна покрити судові витрати. Тобто закон не дає можливості подати таку заяву будь-якому збанкрутілому підприємству. Останньому залишається лише чекати поки кредитори вирішать ініціювати дану процедуру. Ще однією складною проблемою є статус розпорядника майна. Він повинен бути незалежним та неупередженим. Але ж як він може бути таким, якщо на нього постійно здійснюється певний вплив, здебільшого щодо оплати праці та матеріального заохочення, яке відбувається в «чорну», що є прямим шляхом для маніпуляцій, а це звісно негативно впливає на статус боржника. І ось таких питань та недоліків законодавства про банкрутство велика кількість. Саме тому, скільки б не точились дискусії на рахунок реформування такої процедури, все ж таки варто внести суттєві зміни аби спростити процедуру банкрутства та зробити її ефективним засобом для «очищення» бізнесу та вдихнути у нього нове життя. Недаремно ж уже прийняли та передали на підпис Президенту новий нормативно правовий акт, що називається Кодекс України з процедур банкрутства, який покликаний регулювати процедуру банкрутства по-новому.

Материал публикуется на языке оригинала.

Николай Михальчук, помощник адвоката АО Barristers

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.

Юридическая Практика

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: