Які виклики чекають на учасників ринку відновлюваної енергетики, з’ясовували експерти VIII Business & Legal Energy Forum

У Києві продовжує свою роботу VIII Business & Legal Energy Forum. Друга сесія заходу була присвячена актуальним питанням і викликам, що постають перед учасниками ринку відновлюваної енергетики в Україні, зокрема воєнним втратам цієї галузі та перспективам її відновлення. Модерував дискусійну панель Олександр Шкелебей, керуючий партнер ESQUIRES.

Модератор нагадав колегам, що 27 липня набрав чинності Закон № 3220 з багатонадійною назвою «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України». На новелах цього закону у своїй доповіді сфокусувалась пані Ольга Савченко, партнерка ЮК «Альтело». Вона поділилася своїм враженням щодо того, чи виправдав зміст цього закону численні сподівання енергетичного ринку. Партнерка ЮК «Альтело» зазначила, що насправді закон за своєю суттю є таким, про який фахівцям можна говорити досить багато та плідно, адже це масивний документ на 100 сторінок, що змінює дуже багато законодавчих актів.

Найперше питання щодо цього закону, яке завжди цікавить інвесторів та учасників ринку: то що там із “зеленим” тарифом? «Із “зеленим” тарифом, власне, все, – зазначає спікерка. – Для комерційних станцій цей тариф із 2024 року існувати вже не буде як спосіб підтримки». Наразі він досі існує, зокрема для вітрових установок, які добудовуються, проте ці проєкти мають завершитися до кінця цього року. Єдиний виняток – це вітрові проєкти, які будуть продовжувати реалізацію та яким надали це право у зв’язку з неможливістю закінчити розпочаті проєкти через напад рф.
Водночас “зелений” тариф залишається для приватних господарств. Щодо них існують певні обмеження, запроваджені регулятором та законодавцем. Тепер і в законі, і в актах регулятора закріплено закон “священної боротьби” з так званими ухилянтами, коли будувалися 20 станцій в рамках домогосподарства або коштом домогосподарств будувалися мегавати сонячних парків. Тепер передбачається, що станція має бути обов’язково побудована на території домогосподарства, водночас одна особа може мати одну станцію та споживання електричної енергії має відбуватись цим домогосподарством. Таким чином, за словами Ольги Савченко, законом були впроваджені понижувальні коефіцієнти для того, щоб мінімізувати вплив на ПУПів, що здійснюють виплати за цим “зеленим” тарифом.

Наступний доповідач сесії – Андрій Оленюк, партнер EVERLEGAL, присвятив свій виступ чутливому питанню роботи об’єктів відновлюваної енергетики на тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ) України: генерації з ВДЕ, проблемам та перспективам їх регулювання. Спікер запропонував для початку згадати хронологію виникнення цієї проблеми:
– 24 лютого 2022 року – розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну;
– 16 березня 2022 року – початок синхронної роботи енергосистеми України з європейською континентальною мережею ENTSO-E, тепер вона є частиною європейського енергетичного простору;
– 12 вересня 2022 року – окупаційні адміністрації на ТОТ повідомили про початок синхронної роботи частини ОЕС України на ТОТ з енергосистемою держави-агресора;
– з 24 лютого 2022 року до 30 червня 2023 року всі виробники ВДЕ на ТОТ отримували оплату від ДП «Гарантований покупець» за відповідними договорами купівлі-продажу електроенергії;
– 3 липня 2023 року – протокольне рішення НЕК “Укренерго” про те, що починаючи з липня 2023 року НЕК “Укренерго” сертифікує та передає ДП «Гарантований покупець» для проведення розрахунків дані за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі;
– з липня 2023 року оплата виробникам ВДЕ, які перебувають на ТОТ та здійснюють виробництво електроенергії, не проводиться;
– станом на сьогодні 73 станції (62 юридичні особи) виробників ВДЕ розташовано на ТОТ.

За словами спікера, ця проблема, напевно, не має легкого вирішення. Однак, якщо проаналізувати законодавчий дискурс, тобто ті розмови, які ведуться на рівні парламенту, все зводиться до однієї проблеми: чи повинні виробники ВДЕ, які перебувають на ТОТ і не здійснюють синхронну роботу з об’єднаною енергосистемою України, отримувати оплату за вироблену та відпущену електроенергію відповідно до чинних договорів з ДП «Гарантований покупець»?
Тож які способи вирішення цього питання пропонує законодавець? За словами експерта, на сьогодні є 3 законопроєкти, які пропонують розв’язання вказаної проблеми. Зокрема, основним законопроєктом вважається проєкт Андрія Жупанина за реєстраційним № 9629. Метою проєкту є «недопущення оплати електричної енергії, яка не відпускається в об’єднану енергосистему України». Законотворець пропонує таке:

• тимчасово, на період дії воєнного стану, “Гарантований покупець” не здійснює купівлю за “зеленим” тарифом електричної енергії, виробленої на об’єктах виробниками ВДЕ, що розміщені на територіях, де ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф та не здійснюють синхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України;
• тимчасово, на період дії воєнного стану та протягом одного року після його припинення чи скасування, оператор системи передачі веде реєстр об’єктів виробників ВДЕ, що розміщені на територіях, де ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф та не здійснюють синхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України.

За словами спікера, цей законопроєкт спричинив фурор у секторі відновлюваної енергетики не тільки серед виробників, які мають об’єкти на ТОТ, але й в профільних асоціаціях, адже це стало кричущим прецедентом. «Є проблема, але вона не вирішується комплексно, а лише фрагментарно й без урахування абсолютно інтересів учасників ринку», – резюмує пан Оленюк. Тож через це були проведені комітетські слухання, озвучені причини невдоволення учасників ринку, в результаті чого з’явилися два альтернативні законопроєкти.

1. Законопроєкт № 9628-1 концептуально повторює положення законопроєкту Жупанина, але додатково пропонує таке:

• встановити умови призупинення розрахунків за кредитами, виданими виробникам ВДЕ на будівництво об’єктів альтернативної енергетики, що опинилися на тимчасово окупованих територіях та не здійснюють синхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України;
• поширити дію заборони на купівлі електроенергії також на домогосподарства, які виробляють енергію з ВДЕ на ТОТ;
• реєстр об’єктів виробників ВДЕ, що розміщені на територіях, де ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією та не здійснюють синхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України, повинен фіксувати обсяги виробленої такими об’єктами електроенергії, яка не була реалізована “Гарантованому покупцеві” у зв’язку зі здійсненням несинхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України.

2. Законопроєкт № 9629-2, який також повторює положення законопроєкту Жупанина й додатково пропонує таке:

• зарахування здійсненої вже сплати “Гарантованим покупцем” за електричну енергію, вироблену на об’єктах виробників ВДЕ, що здійснюють виробництво електричної енергії на ТОТ та не здійснюють синхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України, як оплати електричної енергії за періодами, за якими існує заборгованість із найдавнішим строком виникнення.

На завершення свого виступу спікер загострив увагу учасників конференції на тому, що вищевказана проблема стосується не лише питання оплати. Це проблема, яка потребує відповідей на складні запитання, зокрема такі: чи повинні виробники зупинити свою діяльність на окупованих територіях, чи мають виробники відмовитись від ліцензій, чи може це бути підставою для того щоби без санкцій припинити договірні відносини з іншими учасниками ринку? І чи хоче законодавець, щоб ці виробники продовжували існування як платоспроможні бізнеси в Україні? На переконання експерта, якщо ставити питання саме таким чином, то це потребує визначення параметрів розв’язання проблеми, які пан Оленюк виокремив у своїй презентації:

• виробники ВДЕ, що здійснюють виробництво електричної енергії, чиї об’єкти генерації розміщені на ТОТ та не здійснюють синхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України, повинні залишатись платоспроможними, а отже, оплата за договорами купівлі-продажу електричної енергії має здійснюватися в гарантованому мінімально необхідному обсязі (на заробітноу плату персоналу, підтримання операційних спроможностей тощо);
• виробники ВДЕ повинні мати можливість надалі отримати компенсацію своїх втрат коштом держави-агресора, а отже, оператор системи передачі повинен фіксувати обсяги фактично або методологічно виробленої електроенергії на об’єктах виробників ВДЕ, що здійснюють виробництво електричної енергії на ТОТ та не здійснюють синхронної роботи з об’єднаною енергосистемою України, з метою визначення розміру втрат (збитків) відповідних виробників ВДЕ, які підлягатимуть компенсації державою-агресором;
• виробники ВДЕ повинні мати можливість провести реструктуризацію своєї фінансової заборгованості перед кредиторами з можливістю подальшої компенсації кредиторам коштом держави-агресора, потрібно запровадити мораторій на звернення стягнення кредиторами за відповідними інструментами забезпечення такої фінансової заборгованості з метою недопущення зловживань із боку кредиторів;
• держава повинна надати гарантії повного відшкодування збитків виробникам ВДЕ від запровадження обмежень на період воєнного стану протягом 2 років із дати припинення його дії з подальшою компенсацією такого відшкодування коштом держави-агресора.

Наступним зі спікерів взяв слово Олександр Подпругін, регіональний менеджер Notus Energy, заступник голови правління Української вітроенергетичної асоціації, який окреслив проблематику повоєнної конфігурації енергосистеми та поділився з колегами своїм рецептом, як забезпечити реальну “зелену” трансформацію в Україні. За його словами, всі розуміють, що єдиний варіант післявоєнного відновлення української енергосистеми – це саме відновлювана енергетика. Стратегічні цілі, які нині озвучуються різними українськими посадовцями, є дуже амбітними. Зокрема, в червні цього року була презентована енергетична стратегія України, яка передбачає будівництво десятків гігаватів нової потужності. Проте, за словами пана Подпругіна, ніхто поки що не пояснив, як це зробити. «Тут ми приходимо до головного меседжу, який зводиться до того, що ми маємо змінити принципи та парадигми того, як ми дивимось на політичний процес і на саме прийняття управлінських рішень в енергетичній галузі», – зауважує спікер. За його словами, реалізувати ці амбітні цілі можна лише шляхом залучення прямих інвестицій. Як українських, так і іноземних загалом на десятки мільярдів доларів. Але як змусити іноземного інвестора вкласти гроші саме в Україну з доволі незрозумілими регуляторними процесами, закритими ринками, з ручним управлінням галуззю, а не, скажімо, в Польщу? Шукати відповідь на це запитання нам доведеться з урахуванням того факту, що іноземні економіки також будуть боротися та жорстко конкурувати з нами за такого інвестора.

Максим Сисоєв, партнер МЮФ Dentons, розповів колегам про можливості та виклики щодо реалізації проєктів ВДЕ без державної підтримки. За його словами, на початку війни компанії приділяли увагу тому, щоб зберегти старі проєкти, але зараз відчувається потреба в будівництві вже нових. Відповідно, виникають і можливості для реалізації таких проєктів. Зокрема, інвестори та клієнти юридичних фірм, що спеціалізуються на енергоринку, звертають увагу на положення Закону № 3220-IX, який встановив таке:
– виробники ВДЕ можуть продавати без обмежень за двосторонніми договорами;
– НКРЕКП не може встановлювати максимальний строк дії двосторонніх договорів для виробників ВДЕ.
Окрім цього, закон встановив можливість призупинення дії договору купівлі-продажу електричної енергії за “зеленим” тарифом у цілому або його припинення (розірвання). З лютого, як очікується, запрацює механізм ринкової премії.

За словами спікера, виробники ВДЕ за «зеленим» тарифом, які вийшли з балансувальної групи “Гарантованого покупця”, або без нього вільні у виборі покупця електричної енергії, строку договору і його умов. Постачальники енергії (з портфоліо кінцевих споживачів) дедалі частіше укладають договори закупівлі електричної енергії у виробників ВДЕ і одночасно врегульовують їх небаланси за розумну комісію.

Проте для нових проєктів залишається проблемою:

• узгодження фіксованої ціни (як правило, ціна – РДН мінус певний %);
• bankability покупця.

Крім цього, через неузгодженості у згаданому законі, на думку спікера, існує ризик, що оператори мереж чи постачальники будуть відмовлятися від застосування преференцій, передбачених для активних споживачів. Очікуються зміни, щоб уникнути таких проблем. Існує потреба в детальнішому регулюванню на рівні закону чи підзаконних актів НКРЕКП певних аспектів діяльності активного споживача, щоб уникнути можливих зловживань із боку контрагентів активних споживачів.

Артем Семенишин, експерт у галузі відновлюваної енергетики, вніс у дискусію свою точку зору щодо конкуренційного ландшафту відновлюваної енергетики. Він звернув увагу на те, що Україна дійсно має багато проблем в енергетичній галузі, але має й здобутки – прийнято новий закон, створено нові можливості, які суттєво вплинуть на ринок. «Зрештою, ми розуміємо, що у світі також виникали ті самі проблемні питання й вирішувалися», – зазначає пан Семенишин. На його переконання, у світі вирішувалися ще складніші проблеми, ніж наші. 2/3 всіх встановлених світових потужностей в зеленій енергетиці були саме сонячними електростанціями. В Європі сонце та вітер разом обійшли всі викопні види палива за кількістю виробленої енергії, акцентує експерт. Якщо говорити про динаміку цього розвитку, очікується, що в Європі цього року побудують 58 гігаватів сонячної енергетики, а в США – 32 гігаватів. Повномасштабне вторгнення рф в України, за словами фахівця, спровокувало інтенсивний розвиток зеленої енергетики по всьому світу. Адже більшість урядів усвідомили, що енергетичний шантаж, який передував війні, підштовхує країни укріпляти свою енергетичну безпеку та незалежність від країни-агресора.