Як члени колективного сільськогосподарського підприємства мають оскаржувати неотримання сертифіката на земельну частку – позиція КЦС ВС

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду пояснив порядок набуття права на пай членами колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) і строк звернення до суду.

Про це повідомляє пресслужба ВС.

Суть справи

Позивачка у 1995–2000 роках була членом КСП. Однак у додатку до державного акта на право колективної власності на землю, виданого підприємству 1996 року, не зазначено її прізвища як особи, яка має право на земельну частку (пай). Унаслідок цього після розпаювання землі позивачка не отримала належного їй сертифіката на пай. Дізнавшись у 2019 році, що це може позбавити її права на пай, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права на земельну частку.

Районний суд, з яким погодився апеляційний, відмовив у задоволенні позову, оскільки з моменту порушення прав пройшло понад три роки, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності, позивачка не навела.

Висновок КЦС ВС (постанова від 4 серпня 2021 року у справі № 617/537/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду залишив у силі судові рішення судів попередніх інстанцій, зробивши такі правові висновки.

Право на пай, згідно з п. 2 Порядку паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У ч. 9 ст. 5 ЗК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) передбачено, що кожен член КСП має право одержати свою частку землі в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У ч. 2 ст. 23 цього кодексу вказано, що державний акт на право колективної власності на землю видається КСП із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства і в колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на пай виникає за наявності трьох умов:

1. одержання КСП державного акта на землю,
2. перебування такої особи в членах КСП на час передання державного акта,
3. включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передання у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку (чи виключено з нього) додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. У разі недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) у КСП.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку,  що оскільки на час видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю позивачка не була виключена в установленому законом порядку із членів КСП, то, відповідно, вона мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку з невідомих причин.

Водночас колегія суддів зазначила, що право на позов у позивачки виникло у 1996 році після видачі КСП державного акта на землю. Звернувшись до суду у 2019 році, вона пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав як члена КСП дізналася або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.