Енергетична криза має стати стимулом для розвитку альтернативних джерел енергії, вважають експерти VI Business & Legal Energy Forum

З обговорення питань енергетичної безпеки країни розпочав роботу VI Business & Legal Energy Forum, який проводить видання “Юридична практика”.

Модератором першої стратегічної дискусії був Дмитро Федорук, партнер, керівник практики енергетики ЮФ Redcliffe Partners.

Не тарифом єдиним

Про перспективи зеленої енергетики говорив у своїй доповіді Максим Сисоєв, партнер МЮФ Dentons. Він зазначив, що цей вид генерації досі цікавить інвесторів, бізнес і юридичний консалтинг. Водночас частка відновлюваної енергетики в загальному енергобалансі держави продовжує бути незначною. А окремі сегменти, такі як біомаса та біогаз, суттєво відстають в обсягах. Планових показників досягла лише сонячна генерація, вітрова набирає обертів.

Максим Сисоєв зазначив, що «зелений» тариф усе ще діє і продовжує приваблювати інвесторів.

Укладати договори на постачання електроенергії за «зеленим» тарифом із “Гарантованим покупцем” можна для проєктів:

• будівництво яких розпочато не пізніше від 2019 року,
• які буде введено в експлуатацію до кінця 2022 року.

Цього року реалізуються переважно проєкти з вітроенергетики, також продовжують будувати і сонячні електростанції.

Серед недоліків підтримки інвестиційної привабливості за рахунок «зеленого» тарифу спікер назвав обмежений час реалізації (до кінця 2029 року проєкти можуть не встигнути окупитися). Крім того, зменшення розміру «зеленого» тарифу та недоплати на ринку створюють негативний меседж для інвесторів. Однак позитивним сигналом Максим Сисоєв назвав оплату минулого тижня великої частини заборгованості (понад 16 млрд грн).

У майбутньому, прогнозує спікер, інвестори будуть цікавитися тими нішами, в яких регулювальна роль держави мінімальна. Це можуть бути, зокрема, прямі продажі споживачам електроенергії з відновлюваних джерел.

Воднева революція

Перспективи правового регулювання виробництва водню висвітлив Артем Семенишин, виконавчий директор ГС «Асоціація сонячної енергетики України».

Водень є тим шансом, використання якого дасть нам змогу вирватися з енергетичної залежності, вважає спікер.

Енергетична незалежність, за його словами, – ключове питання, над яким наразі працює держава:

• улітку Кабінет Міністрів схвалив Стратегію енергетичної безпеки.

Водночас пан Семенишин підкреслив, що Європейський Союз уже давно займається цими питаннями, втіленням чого став так званий Європейський зелений курс, і саме водень визначено там як замінник викопних ресурсів.

Освоєння водневої технології дасть змогу:

• зменшити залежність від імпортованих енергоресурсів,
• зберігати енергію.

Спікер нагадав, що тренд на розвиток зеленої енергетики продовжує панувати в Європі:

• цього року були дні, коли Німеччина повністю покривала свої потреби в енергії електрикою, виробленою з відновлюваних джерел, а її частка в балансі не опускається нижче за 50%;
• Бельгія, яка половину електроенергії виробляла на АЕС, 2025 року планує закрити останній такий енергоблок,
• Німеччина повністю відмовиться від атомної генерації вже у 2023 році.

Особливістю зеленої енергетики спікер назвав необхідність безпосереднього використання виробленої потужності. Однак водень може стати накопичувачем, який:

• акумулюватиме енергію в періоди спаду споживання,
• дасть можливість додати потужності в пікові періоди навантаження.

Невеселі перспективи

Перспективи теплової та атомної генерації стали темою доповіді Юрія Кацера, директора відділу юридичного консультування KPMG Law Ukraine. Він наголосив, що основні генерувальні потужності об’єднаної енергосистеми держави зосереджено на:

• 4 АЕС,
• каскадах із 7 ГЕС,
• 12 ТЕС.

Водночас:

• ТЕС виробляють 40% електроенергії,
• АЕС – 25%,
• по 12% – ГЕС та ВДЕ,
• ще 11% виробляють ТЕЦ.

Говорячи про перспективу генерації, спікер зосередив увагу учасників форуму на такому:

• енергоблоки на більшості АЕС вже застарілі,
• проєктний строк їх експлуатації сплив;
• для більшості енергоблоків подовжено строк експлуатації на 10–15 років.

Хоча є технічна можливість подовження ще на 20–30 років, згодом деякі енергоблоки поступово будуть виводити з експлуатації. Напрацювання енергоблоків ТЕС також значно перевищило межу паркового ресурсу.

Хоча було проведено реконструкцію близько 20% енергоблоків теплових станцій, маневрові характеристики лишаються недостатніми для сучасних потреб ОЕС України.

Юрій Кацер наголосив, що, попри високі заявлені показники встановленої потужності генерації (понад 57 ГВт), доступна робоча потужність не перевищує 23 ГВт. На випадок аварії резервних потужностей немає. Ба більше, на період до 2033 року більшість теплової генерації має бути виведено з експлуатації. Подальше балансування ОЕС стане проблематичним.

Промовець описав два сценарії розвитку енергетики та заявив, що без розвитку екологічних ТЕС утримання балансу ОЕС буде неможливим.

Бензинова залежність

Про наслідки торгової війни з Білоруссю на ринку нафтопродуктів говорив Михайло Третьяков, начальник управління правового забезпечення ГК «СОКАР Україна». Він підкреслив, що за минулий рік Україна стала другим за обсягами торговим партнером Білорусі з експорту і четвертим – з імпорту. Зі свого боку, Білорусь за обсягами товарообігу посідає шосте місце серед торговельних партнерів нашої держави.

Будь-які торгові війни є небезпечними для економік обох країн, адже частка України в торговому сальдо Білорусі становить 1,7 млрд доларів, і ключову позицію в цьому сальдо займають саме нафтопродукти.

Михайло Третьяков розповів:

• скорочення на 22% товарообігу між нашими країнами минулого року пов’язане з низкою причин, зокрема політичних;
• політичний складник продовжує домінувати і триває обмін обмеженнями.

Незважаючи на всі ці чинники, постачання нафтопродуктів із Білорусі зросло:

• імпорт бензинів зріс на 36%, і наразі кожен четвертий літр бензину, спожитий в Україні, вироблено на білоруських НПЗ;
• на 36% зріс імпорт білоруського дизпалива;
• обсяги білоруського бітуму доходять до 50% від загального обсягу.

Промовець вважає стратегічно важливим постачання з Білорусі, оскільки 70% світлих нафтопродуктів потрапляє на український ринок з РФ та Білорусі. Виходом із цієї залежності він назвав глибоку диверсифікацію поставок, оскільки будь-який збій чи заборона постачання може критично позначитися на економіці України. Для цього потрібно розбудовувати транспортну інфраструктуру, яка б дала змогу отримувати нафтопродукти через морські порти.

Усе буде газ

Перспективами українського газовидобування поділився з учасниками форуму Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України. За його словами:

газ був, є і буде залишатися ще принаймні 20 років основним джерелом енергії.

Спікер розповів, що за останні кілька років ціна природного газу в Європі зросла з 50 до більш ніж 1120 доларів за тисячу кубів. Волатильність цього ринку зашкалює. Для забезпечення енергетичної безпеки Україна повинна розвивати власний газовидобуток, але реалії такі:

• останні 5 років газовидобуток стагнує,
• річний видобуток перебуває на рівні 20 млрд кубометрів,
• за останній рік він скоротився на 0,6 млрд кубометрів.

Водночас позитивно спікер оцінив зростання газовидобутку приватними компаніями, який досяг абсолютного рекорду в 5 млрд кубометрів.

Артем Петренко підкреслив, що приватний газовидобуток за останні 3 роки зріс на 20%.

Запорука подальшого розвитку – державна підтримка, зокрема стимулювальна ставка ренти.

Визначитися з моделлю

У своєму онлайн-включенні Людмила Буймістер, народний депутат України, наголосила, що наразі Україна перебуває в найгострішій енергетичній кризі за всю історію незалежності. Від непрофесійної політики в енергетичній сфері постраждали і газова сфера, і сфера електроенергетики.

Однією з причин падіння газовидобутку державними компаніями депутат назвала систематичне вимивання обігових коштів із Нафтогазу для фінансування дефіциту бюджету. До цього призвела відсутність визначеності щодо моделі розвитку газової та електроенергетичної сфери, що також:

• не дає можливість широко залучати в галузь приватних інвесторів, які вимушені конкурувати за ліцензії з Укргазвидобуванням;
• гальмує проведення адекватного конкурсу на розробку українського шельфу Чорного моря (проєкт «Дельфін»), через що роботи з розробки тамтешніх родовищ знову відкладено.

Людмила Буймістер закликала Нафтогаз перестати утримувати ресурси, які він не здатен наразі розробляти «на потім». Це вже відбулося з газотранспортною системою, яка через перенаправлення російського газу іншими маршрутами ризикує позбутися своєї частки в транзитній стратегії європейських споживачів.

Спікер вважає, що курс на європейську інтеграцію повинен стимулювати позбуватися механізмів ручного керування енергетичною галуззю, які нині широко використовуються у відповідь на енергетичну кризу.

Ви можете переглянути відео сесії та передивитися фотозвіт.