Чому Велика Палата стягнула 76 млн грн із керівників банку на користь ФГВФО: оприлюднено постанову

Нарешті 14 липня було оприлюднено повний текст постанови Великої Палати від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 щодо стягнення збитків з керівників банку.

Фонд гарантування вкладів фізосіб просив стягнути з керівників солідарно шкоду, заподіяну банку. Йшлось про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Велика Палата позов задовольнила  і стягнула 76 млн 929 тис. 136 грн на користь Фонду, що діяв як ліквідатор ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка».

Проте з таким рішенням не погодилась суддя Світлана Штелик. У своїй окремій думці вона зауважила, що справу слід було направити на новий розгляд до першої інстанції. Зокрема, через те що Фонд не намагався застосувати наслідки нікчемності правочинів, повернувши сплачені банком гроші, а протиправно замінив такі дії вимогою до керівників.

“Якщо Фонд не вживав заходів для повернення майна контрагентів за правочинами, які, на його думку, призвели до неплатоспроможності банку чи якими завдано банку збитки, то він не має права запроваджувати інший по суті правовий механізм для поповнення ліквідаційної маси. Адже це не альтернативні способи захисту і не такі, що конкурують між собою”, – переконана суддя.

Виключна правова проблема: перебіг позовної давності

У цій справі вирішувалась виключна правова проблема щодо відрахування позовної давності для вимог про стягнення шкоди, заподіяної пов`язаними особами. З цього приводу Велика Палата виснувала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження акту формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Йшлось про те, що розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акту формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна), було відхилено.

Відповідальність посадової особи перед юридичною особою

Під час застосування статті 92 Цивільного кодексу слід оцінювати не лише формальну сторону питання – дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд бере до уваги презумпцію, що:

• така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства;
• її рішення були незалежними та обґрунтованими;
• її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним із критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Відповідачі, які володіли спеціальними знаннями та досвідом як керівники банку, не могли не розуміти значення та наслідки своїх дій з виведення значної суми грошових коштів з банку в обмін на цінні папери зі строком погашення у 2019 році.

Велика Палата вважає, що сплата банком протягом 2014 року за облігації 319 460 764 грн (біля 60 % вартості всіх своїх активів) мала істотний вплив на його змогу розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами. Адже сума грошових коштів, сплачена банком за облігації, майже втричі перевищувала розмір усіх кредиторських вимог до банку.

Невинуватість доводить відповідач

Перед тим, як покласти обов`язок доведення вини на позивача, слід врахувати зміст зобов`язань відповідача у спірних правовідносинах.

Так, за статтею 43 Закону «Про банки і банківську діяльність» керівники банку зобов`язані:

• ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;
• приймати рішення в межах наданих повноважень;
• не використовувати службове становище у власних інтересах;
• забезпечити збереження та передання майна та документів банку під час звільнення керівників із посади.

У цій справі позивач скористався своїм правом надати докази, які, на його думку, підтверджували неправомірність та винність дій відповідачів. Відповідачі не надали жодного доказу щодо вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини в невиконанні передбачених Законом «Про банки і банківську діяльність» обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам.

Порушення регулятора не звільняють від відповідальності посадових осіб

Велика Палата вважає, що підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку не є:

• будь-які порушення з боку регулятора (призначеного ним куратора як представника НБУ);
• неналежне виконання куратором банку своїх посадових обов`язків (у звітах куратора взагалі не була відображена інформація щодо ухвалення органами управління банку рішень щодо придбання облігацій та інформація про видатки банку на оплату придбаних облігацій).

Адже саме вони, а не регулятор, ухвалювали відповідні рішення і несли відповідальність за роботу банку.

Велика Палата зазначила:

• невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які привели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності;
• надані Фондом пояснення, за змістом яких у межах встановлених судами обставин справи застосування наслідків нікчемності правочинів з придбання облігацій, не могло істотно вплинути на загальну вартість ліквідаційної маси і бути способом виправлення заподіяної шкоди.

Солідарна відповідальність

Велика Палата вважає, що позовні вимоги до пов`язаних із банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом відповідно до статті 58 Закону «Про банки і банківську діяльність», мають розглядатися разом у межах однієї справи.

Адже у випадку заподіяння шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.

Фонд звертається з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної Фонду, від власного імені і на свою користь, а про відшкодування шкоди, заподіяної банку, – від імені та в інтересах банку.