Частково кадрову кризу в судовій системі можуть подолати законопроєкти № 4229 та № 4055: коментують правники

З початком 2021-го спроби законодавчої гілки влади вийти з кадрової кризи в судовій системі стали наполегливішими. Наприклад, славнозвісний законопроєкт № 3711 було доопрацьовано в частині зміни моделі формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), а 29 січня законопроєкт № 3711-д «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» було зареєстровано у Верховній Раді України. Розгляд документа під номером 3711 було навіть заплановано в порядку денному парламенту 4 лютого, а потім і 5 лютого, але руки народних обранців до цього пункту так і не дійшли.

Натомість 2 лютого в будівлі під куполом відбулася інша знакова подія. Зокрема, ВР прийняла за основу законопроєкт № 4229, яким передбачається внесення змін до Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» щодо завершення конкурсних процедур на зайняття посад суддів місцевих судів від 19 жовтня 2020 року. Цей законопроєкт стосується невеликої кількості кандидатів у судді (близько чотирьох десятків), які відстоюють своє право на професію вже п’ять років.

У цьому матеріалі ми б хотіли нагадати про іншу законодавчу ініціативу, яка також перебуває на розгляді парламенту і стосується набагато ширшого кола кандидатів у судді — близько 370. Мова йде про проєкт закону № 4055 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо заповнення вакантних посад суддів місцевих судів» від 4 вересня 2020 року. Це ті кандидати, які пройшли спеціальну підготовку в Національній школі суддів України, але «застрягли» у ВККС на етапі перевірки практичних робіт. Члени ВККС, як відомо, були позбавлені повноважень у листопаді 2019-го.

Якою є оптимальна модель виходу з кадрового колапсу в судовій системі, на думку кандидатів у судді, питання яких перебуває на розгляді у ВККС? Чому народні депутати України обрали саме таку черговість пріоритетів: взялися за проблему більш давню (законопроєкт № 4229), залишаючи без належної уваги проблему, яка стосується ширшого кола кандидатів у судді (законопроєкт № 4055)? Ці та інші питання ми адресували нашим коментаторам.

Паралельне та оперативне вирішення

На сьогодні існує кадрова криза в судовій владі, і вона набуває загрозливих масштабів. У судовій системі бракує близько 2 тисяч суддів. І при цьому в нас уже понад рік не працює головний кадровий орган судової влади — ВККС. Тому основною метою парламенту є запуск цього органу. Але ми розуміємо, що для якісного відбору кандидатів до ВККС знадобиться певний час, протягом якого кандидати не будуть призначатися на посади, діючі судді – продовжувати звільнятись і, відповідно, кадрова криза буде поглиблюватись. Власне, тому і з’явилась така ідея тимчасового передання повноважень ВККС до Вищої ради правосуддя для завершення відповідних доборів, яку, на мій погляд, має бути реалізовано. Тим паче це не суперечить чинній Конституції України. У Верховній Раді зареєстровано відповідні законопроєкти, автором одного з них є я. Це законопроєкт № 4055, який направлений на вирішення долі найбільшої на сьогодні категорії кандидатів, а саме 367 підготовлених правників, які очікують на результати перевірки своїх робіт. Менш чисельну категорію охоплює законопроєкт № 4229, який вже проголосовано в першому читанні.

Але проблема полягає в тому, що нині існує декілька груп кандидатів, які проходили добір у різний час за різними процедурами, і наше завдання надати їм можливість реалізувати своє право на професію та дещо поліпшити ситуацію з заповненням вакантних посад у судах. Тому до другого читання я подам правки до проєкту для того, щоб врахувати інших кандидатів, зокрема 4-го добору, який триває з 2017 року — це 367 кандидатів, які очікують перевірки своїх робіт, написаних під час кваліфікаційного іспиту, а також кандидатів, які перебувають у резерві.

Прийняття законопроєкту № 3711 є вкрай важливим, але ініціативи, спрямовані на тимчасове передання повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Вищої ради правосуддя, зокрема законопроєкт № 4055, не втратять своєї актуальності, оскільки, підкреслю ще раз, на формування Комісії може піти значний час. Також потрібно розуміти, що після запуску цього важливого для суддівської системи органу на нього чекає величезний обсяг роботи, який накопичився за цей час. Окрім завершення процедури добору на посади суддів, це ще й кваліфікаційне оцінювання суддів, переведення суддів до інших судів тощо. Тому я вважаю, що ці питання повинні вирішуватися паралельно та оперативно.

Не перешкоджають одна одній

Питання пріоритетності розгляду законопроєкту, який би відновив роботу ВККС, є актуальним із 7 листопада 2019 року Безумовно, прийняття закону, який надасть можливість сформувати новий склад та відновити роботу Комісії, залишається одним із пріоритетних. Не менш актуальними є і питання завершення процедури добору, розпочатого у 2017 році, та конкурсу, оголошеного у 2019 році, на зайняття 35 вакантних посад суддів у місцевих судах та на зайняття 7 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах Донецької та Луганської областей для кандидатів на посаду судді, які відповідають вимогам абз. 3 та 7 п. 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На мою думку, дві зазначені процедури не перешкоджають завершенню одна одної, та буде доцільно, якщо їх проводитимуть одночасно. Це пов’язано з тим, що для завершення процедури добору необхідно закінчити перевірку практичних робіт кандидатів, виконаних під час кваліфікаційного іспиту, а для цього потрібен певний час. Щодо завершення процедури конкурсу, то для неї практичні роботи кандидатів перевіряти не потрібно, а треба лише затвердити результати спеціальної перевірки, визначити переможців конкурсу та скерувати відповідні подання Президенту України. Вважаю, що чинний склад ВРП, маючи достатній досвід, має можливість максимально швидко завершити дві вказані процедури, що дасть змогу в найближчому майбутньому поповнити суддівські лави новими та кваліфікованими суддями. При цьому доцільно, щоб завершення розпочатої процедури добору та/або конкурсу було здійснено одним органом, а саме ВРП, навіть якщо і вдасться завершити формування нового складу ВККС. Наведене обумовлено більш ніж значною кількістю пріоритетних процедур, які виникнуть перед новим складом Комісії, проте одним із перших має бути проведено конкурс до судів апеляційних інстанцій.

Охопити можна всіх

Уже 3,5 року я перебуваю в статусі кандидата на посаду судді та майже 5 років працюю в суді, з них 3 роки на посаді помічника судді. Тому як особа, яка безпосередньо працює в судовій системі, можу без перебільшення назвати ту ситуацію, яка склалася з кадровими та фінансовими питаннями, не просто колапсом, а справжньою катастрофою. Тільки в суді, в якому я працюю, за останні два роки звільнилися майже половина суддів, водночас навантаження за рахунок зменшення суддів та зростання кількості справ збільшилося втричі. Це не може не впливати як на якість розгляду справ, так і на строки їх розгляду. Страждають від цього не тільки судді та працівники апарату суду, які працюють на межі своїх фізичних та моральних можливостей, але й ті громадяни, які, звертаючись до суду, сподіваються отримати реальний захист своїх прав, а не відповідь «розгляд справи перенесено».

Тому єдиним виходом, який може розірвати це коло та хоча б мінімально зменшити шалене навантаження на суддів, є призначення нових. І такі кандидати на посади є: досвідчені, які пройшли навчання, тестування, всі можливі перевірки, навіть психологічні. Частина з них вже перебуває в резерві, а частина — лише в одному кроці від нього. Фактично від ВККС вже нічого не залежить, адже проведена до цього колосальна робота з відбору кандидатів, перевірки їх знань, організації навчання станом на час розпуску Комісії вже була завершена, на високому рівні оцінена міжнародними організаціями та партнерами нашої країни, які брали участь в організації добору, зокрема фінансово.

Саме тому прийняття законопроєкту № 4055, яким як виняток на перехідний період пропонується передати функції не з проведення, а саме з завершення конкурсу на посади суддів, оголошеного в 2017 році, Вищій раді правосуддя, є тією рятівною соломинкою, яка дасть змогу в стислі строки призначити нових суддів та зменшити рівень навантаження в судах, що є непропорційно великим в умовах такого кадрового дефіциту.

Справді, зволікання з призначенням на посади суддів кандидатів, які ще у 2016 році мали бути призначені на посади, жодним чином не можна вважати «належним урядуванням» з боку органів, що були тоді відповідальні за добір суддів, але замість точкового захисту інтересів однієї групи кандидатів можна вирішити питання таким чином, щоб охопити інтереси всіх кандидатів на посади суддів та одночасно шляхом прийняття єдиного законодавчого акта завершити процедуру добору для всіх категорії кандидатів на цю посаду. Можливо, я повторюсь, але завершення процедури добору суддів стосується не тільки інтересів самих кандидатів, які роками перебувають у режимі очікування, та суддів, що потребують зменшення навантаження, але й пересічних громадян, які з надією на якісний розгляд справи втомилися від шалених черг під залами судових засідань.

Я маю великий сумнів, що законопроєкт № 3711 буде прийнято найближчим часом, адже суспільний резонанс навколо цього документа тільки набирає обертів.

Створення ВККС у новому складі, звісно, є дуже важливим для всієї правової спільноти, але, крім добору суддів у місцеві суди, перед Комісією постає безліч інших першочергових завдань, таких як завершення кваліфікаційного оцінювання, організація добору в суди апеляційної інстанції, оголошення початку нового конкурсного відбору на посаду судді (адже кадровий дефіцит суддів настільки великий, що призначення наявних кандидатів на посаду судді лише на 30 % задовольнить потреби правосуддя, водночас наступним кандидатам ще 12 місяців треба буде навчатися в Національній школі суддів України). До того ж сам процес створення ВККС займе багато часу та, за окремим прогнозами, може завершитися наприкінці 2021 року.

Отже, передання функцій із завершення добору Вищій раді правосуддя не тільки допоможе прискорити процес призначення нових суддів, але й зменшить навантаження на новосформовану Комісію.

Ми — не проблема, а її вирішення

Звісно, я є прихильником фундаментального підходу до розвитку суспільства та будь-якої з його частин. Якщо говорити про систему судової влади, то впевнений, що для нормального функціонування цієї системи безперервно мають працювати основоположні органи, а саме Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Вища рада правосуддя.

Однак у ситуації, яка склалась в нашій країні, а саме за відсутності вже понад рік і три місяці в будь-якого органу повноважень на виконання функцій, що належать до компетенції ВККС, я вважаю за можливе погодитися з авторами законопроєктів № 4229 та № 4055 щодо передання ВРП тимчасово повноважень ВККС для проведення конкурсів та завершення доборів.

Ключовим фактором на користь цього підходу, крім відсутності ВККС та можливості визначитися хоча б орієнтовно, коли саме її буде створено, я вважаю, є суб’єктний склад кандидатів.

Так, кандидати, на яких поширюється дія законопроєкту № 4229, свого часу пройшли абсолютно всі передбачені законодавством процедури й перевірки та стосовно них вже було ухвалено рішення як ВККС, так і тодішньою Вищою радою юстиції про їх відповідність і можливість набути статусу судді. Кандидати зупинилися виключно на церемоніальній стадії — підписанні Президентом указу. На жаль, ці укази підписані не були, а отже, вони досі не здійснюють правосуддя.

Стосовно кандидатів, на яких поширюється дія законопроєкту № 4055, — вони також пройшли майже всі процедури, передбачені законодавством, зокрема й перевірки НАЗК, інших компетентних органів, психологів… Я вже мовчу про два складені іспити та навчання протягом 9 місяців в НШС України. Наразі ми перебуваємо на стадії перевірки останнього іспиту, а саме – написаного ще в серпні 2019 року проєкту судового рішення. Слід звернути увагу, що під час перевірки проєктів жодна особа не знає, ким саме з кандидатів написано цей документ, тобто повністю прибрано суб’єктивізм екзаменаторів.

Слід також звернути увагу, що наші колеги з 4-го добору, які мали стаж роботи на посаді помічника судді понад 3 роки, пройшли аналогічний шлях та були призначені торік суддями. При цьому подання щодо їх призначення вносилося чинним складом ВРП. Я не чув жодної претензії від громадськості до будь-кого з цих суддів, що, як на мене, якнайкраще свідчить про якість проведених стосовно них перевірок.

Тому, хоч я є прихильником обрання в першу чергу ВККС, однак у сучасних реаліях вважаю за можливе заповнення в місцевих судах вакансій суддів шляхом ухвалення законопроєктів № 4229 та № 4055.

Обидва ці законопроєкти скеровані найперше не на забезпечення можливості кандидатам зайняти посади суддів у місцевих судах, а на заповнення цих вакансій, що має призвести до покращення ситуації з доступом громадян до правосуддя. І тому, вважаю, будь-яка з цих ініціатив може бути ухвалена, у тому числі одночасно.

Стосовно 367 кандидатів, повторюсь, я гадаю, ми є не проблемою, а шляхом вирішення справжньої проблеми — нестачі кадрів у місцевих судах. При цьому законопроєкт № 4055 може розблокувати завершення добору не тільки для нас — 367 кандидатів, але й для 189 наших колег, які вже перебувають у кадровому резерві та в яких спливає строк перебування в резерві без проведення для них конкурсів.