Огляд основних положень законопроєкту щодо податкової амністії

15 червня 2021 року Верховною Радою України був проголосований законопроєкт № 5153 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», відомий в народі як закон про податкову амністію.

Процедуру законодавець визначив як «одноразове (спеціальне) добровільне декларування». Для цілей підрозділу, що буде стосуватися ОСДД, це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори та/або які не були задекларовані з порушенням податкового та валютного законодавства протягом будь-якого з податкових періодів до 1 січня 2021 року.

До активів, що визначив законодавець для цього підрозділу, належать: грошові активи, майно, майнові права. Новим у податковому законодавстві стало поняття «грошові активи», і відповідно до законопроєкту це кошти в національній та іноземній валютах, розміщені на рахунках в українських та іноземних банках, грошові внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, права грошової вимоги (у тому числі кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до фізичної особи, а також активи у банківських металах, пам’ятні банкноти та монети, електронні гроші.

Для цілей цього розділу був введений спеціальний збір, який визначено як «одноразовий обов’язковий платіж, розмір якого самостійно розраховується декларантом з вартості належних йому активів з урахуванням ставок такого збору, визначених цим підрозділом, та відображається ним в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації».

Строки проведення податкової амністії від Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики датуються з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року. Але у разі «розбивки» платежу строк першого платежу – протягом тридцяти календарних днів із дати подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації; другого платежу – до 1 листопада 2023 року; третього платежу – до 1 листопада 2024 року.

Сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування здійснюється декларантом протягом тридцяти календарних днів з дати подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Але чи всім потрібно декларуватися в порядку ОСДД?

Законодавець чітко визначив, хто може (має) бути декларантом, а хто ні.

Декларанти.

Декларантами назвали резидентів, у тому числі самозайнятих осіб, а також фізичних осіб, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання об’єктів декларування чи на момент нарахування доходів, за рахунок яких були отримані об’єкти декларування і які відповідно до Податкового кодексу є чи були платниками податків.

Наступним пунктом було визначено осіб, які не можуть бути декларантами, і тут ними стали особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування (на 1 вересня 2021):

• є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави;
• є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування;
• національні публічні діячі в розумінні п.37, ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання легалізації…», які виконували публічні функції з 1 січня 2010 року  — Президент України, прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України та їх заступники;керівник постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України, його заступники; керівник та заступники керівника Державного управління справами; керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, що не є державними службовцями, посади яких належать до категорії А; секретар та заступники секретаря Ради національної безпеки і оборони України; народні депутати України; голова та члени правління Національного банку України, члени Ради Національного банку України; голови та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів; члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; Генеральний прокурор та його заступники; голова Служби безпеки України та його заступники; директор Національного антикорупційного бюро України та його заступники; директор Державного бюро розслідувань та його заступники; директор Бюро фінансових розслідувань та його заступники; голова та члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голова та члени Антимонопольного комітету України, голова Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступники, голова та члени Рахункової палати, голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів; надзвичайні і повноважні посли; начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних сил України, командувачі Сухопутних військ Збройних сил України, Повітряних сил Збройних сил України, Військово-морських сил Збройних сил України; державні службовці, посади яких належать до категорії А; керівники органів прокуратури, керівники обласних територіальних органів Служби безпеки України, голови та судді апеляційних судів;керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків; члени керівних органів політичних партій;
• особи, щодо яких з боку України застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

Об’єкти декларування.

Законодавець окремо визначив, що можна декларувати, а що не може бути об’єктом декларування, та активи, збір з яких вважається сплаченим.

Що можна декларувати

а) валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи);

б) нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості):

об’єкти незавершеного будівництва, які:

не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, але майнові права на такі об’єкти належать декларанту на праві власності;

не прийняті в експлуатацію та розташовані на земельних ділянках, що належать декларанту на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або на праві довгострокової оренди або на праві суперфіцію;

в) рухоме майно:

транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми;

інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);

г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності;

ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов’язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;

е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.

Об’єктами декларування не можуть бути

а) активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, крім кримінальних правопорушень або інших порушень законодавства, пов’язаних із:

ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

порушеннями у сфері валютного законодавства;

порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції в частині порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;

б) активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо таких активів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212¹, а так само статтею 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов’язкових платежів), статтею 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України;

в) активи фізичної особи або юридичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258⁵ і 306, частинами першою і другою статті 368³, частинами першою і другою статті 368⁴, статтями 368, 368⁵, 369 і 369² Кримінального кодексу України, та/або які підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку, встановленому главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

г) кошти в національній та іноземній валютах, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації перебувають у готівковій формі;

ґ) активи декларанта, які обліковуються (знаходяться) на рахунках фінансових установ та/або розташовані (зареєстровані) на території країни, визнаної державою-агресором згідно із законом, чи мають джерела походження з такої країни.

Активи, що вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори:

1) активи (не враховуючи нерухомість та ТЗ), сумарна вартість яких не перевищує 400 тисяч гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування(на 1 вересня 2021). У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті / банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим НБУ/облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації;

2) нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду ОСДД (1 вересня 2021) належало фізичній особі на праві власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності), що підтверджується даними відповідних державних реєстрів, а саме:

а) об’єкти житлової нерухомості:

квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 кв.м, або майнові права, що підтверджені відповідними документами;

житловий будинок / житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м. , або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м., за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;

б) об’єкти нежитлової нерухомості (комерційна або некомерційна), загальна площа яких не перевищує 60 кв.м;

в) земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України;

3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб i більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об’ємом двигуна не менше 3 тисяч кубічних сантиметрів та/або середньоринковою вартістю понад 400 тисяч гривень, мотоцикла із робочим об’ємом двигуна понад 800 кубічних сантиметрів, літака, гелікоптера, яхти, катера), право власності на який було зареєстровано відповідно до законодавства України станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Розмір збору за добровільне декларування.

Декларант повинен буде сам розрахувати збір за об’єкти декларування. Та ставки збору варіюються від 2.5% до 9%, а в разі “розбивки” на три платежі (щороку протягом 3 років), то від 3% до 11.5%.

5 відсотків

• щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні та щодо права грошової вимоги до резидентів України;
• щодо  інших об’єктів добровільного декларування, які перебувають (зареєстровані) в Україні, крім тих, які оподатковуються за ставкою 2,5%.

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 6 відсотків із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щороку.

9 відсотків

• щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках в іноземних банках або які зберігаються в іноземних фінансових установах, та щодо права грошової вимоги до нерезидентів України;
• щодо інших об’єктів декларування, що перебувають (зареєстровані) за кордоном.

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 11,5 відсотка із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щороку.

Але тимчасово з 1 вересня 2021 року по 1 березня 2022 року ставка збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування щодо валютних цінностей, розміщених в іноземних банках, прав грошової вимоги до нерезидентів України та інших об’єктів добровільного декларування, розташованих за кордоном,  застосовується у розмірі 7 відсотків.  Як альтернативу платник податків може обрати ставку 9,5 відсотка зі сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щороку.

2.5 відсотка

• для номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більш ніж 365 днів без права дострокового погашення,придбаних з 1 вересня 2021 до 31 серпня 2022  до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відсотки зі сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щороку.

Особливістю процедури для цього виду декларування законодавець визначив затверджену форму декларації.

Декларація подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику в електронній формі з урахуванням вимог, встановлених розділом ІІ Податкового Кодексу та майбутнього підрозділу 9⁴.

Цим самим законопроєктом визначено реквізити, які має містити декларація, а саме:

• відомості про декларанта, достатні для його ідентифікації (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або у визначених цим Кодексом випадках – серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України);
• відомості про об’єкти декларування в обсязі, достатньому для ідентифікації кожного з них, зокрема дані про вид, розмір та валюту активу, класифікацію банківських металів. Для грошових активів фізичної особи, розміщених на рахунках у банках або внесених до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації зазначається найменування та інші відомості про банківську або небанківську фінансову установу (код за ЄРДПОУ; якщо така установа є іноземною юридичною особою – зазначається код, наданий органом реєстрації юридичних осіб відповідної держави), в якій відкрито відповідні рахунки, на яких зберігаються валютні цінності, або до якої зроблені відповідні внески, та відповідно до законодавства засвідчений документ, що підтверджує наявність задекларованих грошових активів фізичної особи на відповідному рахунку;
• для прав грошової вимоги (у тому числі грошових коштів, позичених декларантом третім особам за договором позики) в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації зазначається найменування та інші відомості про юридичну особу – боржника (код за ЄРДПОУ; якщо така установа є іноземною юридичною особою, зазначається код, наданий органом реєстрації юридичних осіб відповідної держави, або прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків (або у визначених цим Кодексом випадках – серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи відповідний документ, що посвідчує особу іноземця або особи без громадянства) фізичної особи – боржника, номер та дата документа, що підтверджує право грошової вимоги;
• відомості про об’єкти декларування, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати, зокрема про їх місце розташування або місце зберігання (крім предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів, банківських металів, які не розміщені на рахунках, пам’ятних банкнот та монет тощо), вид, назву, рік виробництва (випуску) тощо;
• самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування. До одноразової (спеціальної) добровільної декларації декларант зобов’язаний додати копії документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі розташування (реєстрації) активу фізичної особи за межами України та/або у разі декларування валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні, та прав грошової вимоги. У разі розташування (реєстрації) інших активів фізичної особи в Україні декларант може додати копії документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування;
• ставка та сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

В одноразовій (спеціальній) добровільній декларації не зазначається інформація про джерела одержання (набуття) декларантом об’єктів декларування. Контролюючому органу забороняється вимагати додаткові документи, крім зазначених вище.

Незважаючи на те що контролюючі податкові органи не зможуть витребувати від декларанта підтверджень джерел походження активів, це не звільняє декларанта під перевірки щодо реалізація вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та недотримання вимог законодавства у сфері реалізації і моніторингу ефективності персональних, спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Якщо не задекларувати?

Санкції за неподання декларації відсутні, оскільки вона є добровільною. Але не декларування особою активів буде означати відсутність у неї у власності станом на дату завершення періоду проведення ОСДД (1 вересня 2021) активів, одержаних (набутих) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до податкового законодавства на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Ставка збору для валютних цінностей може піднятися до 18% у разі встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 365 днів з дня подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації декларантом порушення ним умов розміщення валютних цінностей у банківських та/або в інших фінансових установах, відсутності відповідного документа, що підтверджує право вимоги, та/або відсутності копій необхідних документів, за умови що декларант протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, не надасть пояснення, документальні підтвердження та/або відповідні копії документів.

Органи державного податкового контролю мають право здійснити позапланову невиїзну перевірку та нарахувати додаткові грошові зобов’язання у порядку, визначеному Податковим кодексом.

В цілому задум законодавця є дуже цікавим. Податкова амністія мала б наповнити бюджет за рахунок добросовісних декларантів, але через низку положень цього законопроєкту ініціатива може бути недостатньо реалізована. Це, зокрема, відсутність у переліку декларантів осіб, на яких накладені санкції, неможливість отримання подарунків від осіб, що виконували публічні функції. Окрім того, законопроєкт не вирішує питання декларування та обліку готівкових коштів, а необхідність розміщення цих коштів у банківських установах перед початком декларування є суто формальною. Міжнародний досвід може зіграти як за нас, так і проти нас: схожий інститут вже існував в Італії, Казахстані, Бельгії Аргентині та Грузії, та приніс значний успіх тільки першим двом країнам, але зовсім не приніс бажаного результату останній, оскільки Грузія отримала всього 35 тисяч доларів США із запланованих 4 мільйонів.

Автор: Владислав Петровський, АО “Юрлайн”