Спір за позовом фізосіб про стягнення коштів за меморандумом та договором позики, підписаними фізособами, які отримували гроші особисто, а не як представники юросіб, належить до розгляду в порядку цивільного судочинства – КЦС ВС

Спір за позовом фізичних осіб про стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики, підписаними фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб, належить до розгляду в порядку цивільного судочинства. Такого висновку дійшов КЦС ВС у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 495/1703/22 (провадження № 61-12618св23). На це рішення звертає увагу пресслужба Суду.

Обставини справи

Між чотирма ТОВ в особі відповідачів – двох фізичних осіб з однієї сторони (Сторона 2) і позивачами з іншої сторони (Сторона 1) – було укладено меморандум. Відповідно до його умов Сторона 1 заборгувала гроші, які були спрямовані на сільськогосподарське виробництво та торгові операції для набуття автотранспорту і сушильного обладнання, його проєктування, монтажу та пусконалагоджувальних робіт; сторони домовилися про умови погашення боргу. Позивачі просили суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів кошти, передбачені меморандумом.

Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, закрив провадження у справі, оскільки в меморандумі вказана заборгованість юридичних осіб, пов’язана з їхньою господарською діяльністю.

Позиція Верховного Суду

КЦС ВС скасував судові рішення та скерував справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зробивши такі  правові висновки.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що між юридичними особами виникла заборгованість, пов’язана з їхньою господарською діяльністю.

Такий висновок є помилковим у частині зазначення відповідачів як учасників господарських правовідносин, оскільки вони не є стороною господарського договору.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що меморандум підписано відповідачами як фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб.

Отже, у цій справі суб’єктний склад – це фізичні особи, між якими наявний спір про цивільне право, а саме стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики.

Позивачі скористалися своїм правом на визначення на власний розсуд відповідачами фізичних осіб.

Верховний Суд дійшов висновку, що, закривши провадження у справі та вказавши на необхідність розгляду позову в порядку господарського судочинства, суди не встановили дійсну правову природу меморандуму і розписки, не врахували суб’єктний склад сторін спору та підстави заявленого позову, а тому дійшли помилкового висновку про належність спору до юрисдикції господарських судів.