Зніміть арешт із рахунків, нам потрібно платити заробітну плату

«Зніміть арешт із рахунків, нам потрібно платити заробітну плату та податки» — таке прохання досить часто чують державні та приватні виконавці від керівників і представників підприємств-боржників.

В юридичній пресі навіть можна зустріти публікації юристів, які з посиланням на судову практику намагаються довести існування в юридичної особи рахунків, які призначені для виплати заробітної плати та сплати податків і зборів та які мають бути «недоторканними» для виконавців.

Чи відповідає це дійсності, чи можливе повне або часткове зняття арешту з рахунку боржника для виплат заробітної плати та податків та чи не порушує це законні інтереси стягувача, спробуємо розібратися в цій публікації.

Відповідно до статті 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку

Згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника в національній та іноземній валютах, інші цінності, в тому числі на кошти на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» (Закон втратив чинність — прим. автора), на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника — юридичної особи, фізичної особи — підприємця, не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що перебувають на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що перебувають на таких рахунках.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам депозитні, поточні рахунки, рахунки ескроу та кореспондентські рахунки.

Будь які згадки про «зарплатні» рахунки чи рахунки для сплати податків та зборів у вказаному Законі відсутні.

Нині жодним законом чи іншим нормативно-правовим актом, у тому числі й тими, які регулюють банківську діяльність, порядок відкриття рахунків у кредитних установах тощо, не віднесено рахунки юридичної особи, з яких здійснюється виплата заробітної плати, податків та зборів, до рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Таким чином, заробітна плата, податки та збори можуть сплачуватися юридичною особою з будь-якого поточного рахунку, відкритого в будь-якій банківській установі.

Яким чином відбувається виплата заробітної плати юридичною особою своїм працівникам? Підприємство зі свого поточного рахунку утримує з нарахованої працівнику заробітної плати співробітника податки та збори, перераховує їх до державного бюджету, а суму що залишилася, перераховує на рахунок працівника в обраній ним банківський установі.

У разі арешту коштів на рахунку боржника та їх недостатності для задоволення вимог стягувача, витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця підприємство-боржник цього, звісно, зробити вже не зможе.

Поставлю риторичне запитання: а хто ж у цьому винен? Стягувач, у якого також є працівники, яким потрібно платити заробітну плату? Суд, який ухвалив апріорі справедливе рішення? Виконавець, який зобов’язаний його виконати? Чи може все-таки власники та керівник підприємства-боржника, які легковажно сподівались, що «якось воно буде»?

Нагадаю, що за невиплату заробітної плати керівника підприємства може бути притягнуто до кримінальної відповідальності (стаття 175 КК України).

Крім того, відповідно до статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства в разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов’язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

При цьому засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань боржника перед кредиторами, в тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Проте таким способом погашення заборгованості щодо заробітної плати та податків і зборів користується незначна кількість боржників.

Більшість із них звертаються до суду зі скаргами на дії виконавців та вимогами зняти арешт із рахунків під виглядом необхідності виплати заробітної плати, податків та зборів.

Судова практика з цього питання склалася прямо протилежна та суперечлива.

Так, суди, в тому числі і ВС, доходили, на моє переконання, до досить сумнівних висновків, зокрема таких:

— виплата відповідачем заробітної плати працівникам має пріоритет перед погашенням заборгованості перед іншими кредиторами;

— рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов’язкових платежів до державного бюджету України, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

(Постанова ВС у складі КГС від 10 жовтня 2019 року у справі №  916/1572/19; Постанова ВС у складі КГС від 27 червня 2019 року № 916/73/19).

Стосовно пріоритету заробітної плати перед зобов’язаннями щодо інших кредиторів, то таке може мати місце лише у виконавчому провадженні за умови ухвалення на користь працівника рішення суду або ж рішення комісії з трудових спорів щодо стягнення заробітної плати. Лише в цьому випадку може мати місце черговість, передбачена законодавством про виконавче провадження.

Друге ж твердження взагалі не ґрунтується на законі, адже, як я вже зазначав, рахунки, передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов’язкових платежів до державного бюджету України, не є рахунками зі спеціальним режимом.

Принагідно зазначу, що виокремлення навіть спеціальних рахунків не належить до повноважень виконавчої служби, а здійснюється якраз банківськими установами відповідно до приписів частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Також у судовій практиці можна зустріти посилання на частину другу статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, яку, на моє переконання, суди виривають із контексту.

Наведу повний зміст цієї статті:

«1. Заробітна плата може стати об’єктом арешту або передання лише в такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством.

2. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передання в такій  мірі, в  якій  це  вважається потрібним для утримання працівника і його сім’ї».

Тобто в Конвенції мова йде про випадок звернення стягнення на заробітну боржника — фізичної особи, а не про неможливість її виплати роботодавцем у зв’язку з застосуванням до останнього заходів примусового виконання судового рішення.

Проте існує й інша судова практика, менш поблажлива для боржників.

Так, у постанові від 25 жовтня 2019 року в справі №37/70 Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій, що сукупність встановлених у даній справі обставин, зокрема тривалого невиконання судового рішення, не надання боржником жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтвердження тієї обставини, що арештований рахунок використовувався виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, можуть свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення від обв`язку виконання судового рішення, що є неприпустимим.

Верховний Суд на підставі аналізу норм законодавства щодо права працівників на одержання заробітної плати та обов`язковості виконання остаточного судового рішення у справі № 37/70 дійшов висновку про те, що ненадання скаржником доказів використання рахунку виключно з метою виплати заробітної плати та сплати податків, зборів та обов`язкових платежів до державного бюджету України є підставою для відмови в задоволення скарги.

Окрім цього, в постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 344/8982/17 Касаційний цивільний суд зазначив: рахунки 2600 призначені для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, у тому числі виплати заробітної плати, та навіть у разі виплати з цих рахунків заробітної плати вони не мають спеціального статусу. Відкриття для виплати заробітної плати окремого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання не передбачено чинним законодавством України. Скасовуючи постанову державного виконавця від 6 липня 2017 року про накладення арешту на кошти боржника, що перебувають на рахунку № 5, відкритому у ПАТ «ПУМБ», суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, а є поточним, призначеним для зберігання коштів та здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, у тому числі для виплати заробітної плати, а отже дійшли помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця.

Відповідно до ухвали ВС від 10 січня 2020 року в справі № 905/361/19, враховуючи, що колегія суддів висловила бажання відступити від висновку щодо обов`язковості скасування постанови про визнання незаконними/неправомірними дій державного/приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти, розміщені на рахунках боржника, які використовуються, зокрема, для виплати заробітної плати працівникам, справу № 905/361/19 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 27 березня 2020 року об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 905/361/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України).

Ухвала обґрунтована необхідністю відступити від правового висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 344/8982/17.

У вказаній постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що висновку про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які перебувають на банківському рахунку, суди попередніх інстанцій дійшли помилково, оскільки не врахували, що цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, а є поточним, призначеним для зберігання коштів та здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, у тому числі й для виплати заробітної плати. Натомість згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280 (втратила чинність — прим. автора), рахунками зі спеціальним режимом використання є балансові рахунки 2604 «Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання».

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилалась на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунковий банківський рахунок, з якого позивач здійснює виплату заробітної плати, сплату податків та зборів до державного бюджету України, є рахунком зі спеціальним режимом, на який виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. При цьому виходив із того, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за потрібне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, справу № 905/361/19 має бути розглянуто Великою Палатою Верховного Суду.

Замість висновків

Жодним законом чи іншим нормативно-правовим актом не віднесено рахунки юридичної особи, з яких здійснюється виплата заробітної плати, податків та зборів, до рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Скасування арешту, накладеного державним або приватним виконавцем, коштів на одному або кількох рахунках боржника — юридичної особи призведе до ускладнення або ж до повної неможливості виконати судове рішення, адже боржник отримає можливість вільно розпоряджатися коштами на цих рахунках.

При цьому ніхто не зможе проконтролювати, чи справді звільнені з-під арешту кошти буде спрямовано на виплату заробітної плати, податків та зборів, а банально не виведено з рахунків підприємства.

Часткове скасування арешту, накладеного державним або приватним виконавцем, коштів на одному або кількох рахунках боржника — юридичної особи в частині виплати заробітної плати та/або податків і зборів також не є виходом із ситуації з огляду на те, що контролювати призначення платежів банк боржника не має права та й, наскільки мені відомо, банки не мають такої технічної можливості.

Таким чином, Великій Палаті ВС належить знайти справедливий баланс між обов’язковістю виконання судового рішення та маніпулюванням підприємствами-боржниками трудовими правами працівників, до порушення яких призвела їх господарська діяльність.

Андрій Авторгов, приватний виконавець, к.ю.н.