Застосування «старих» та «нових» норм КПК України в об’єднаному кримінальному провадженні — блог адвоката Семена Ханіна

В ухвалі Апеляційної палати ВАКС від 19 грудня 2022 року у справі 991/6123/22 суддя Апеляційної палати ВАКС… відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника… в інтересах підозрюваного… на ухвалу слідчого судді ВАКС від 8 грудня 2022 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року.

Захист вважає  МОЖЛИВИМ оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 8 грудня 2022 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року у зв’язку з відсутністю в слідчого судді повноважень на продовження строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 16 березня 2018 року. Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000717, внесено до ЄРДР 26 жовтня 2017 року, а щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.  5 ст. 191 КК України, – 21 листопада 2017 року, тобто до набуття чинності змінами до ст. 294 КПК України згідно із законом № 2147-VIII. Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, внесені до ЄРДР 30 вересня 2022 року, тобто вже після набуття чинності відповідними змінами.

Захист вважає ПОМИЛКОВИМ висновок в ухвалі Апеляційної палати ВАКС від 19 грудня 2022 року у справі № 991/6123/22, що продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 16 березня 2018 року, які були об’єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.

Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Захист, спираючись на приписи статей 217, 219 КПК щодо застосування норм права, передбачених ст. 294 цього Кодексу, вважає, що за умови об`єднання матеріалів декількох кримінальних проваджень утворюється об`єднане кримінальне провадження, якому надається номер того провадження, що було розпочато раніше, і  правовий режим в об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. Отже, у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на  момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше.

Захист вважає ПОМИЛКОВОЮ правову позицію, викладену в постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19, та звертається з проханням ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ від такої позиції з таких підстав.

По-перше.

Законодавець сам визначив, що зміни до ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після набуття чинності цими змінами (тобто з 16 березня 2018 року).

Фактично таке застереження у прикінцевих положеннях названого закону є винятком із правила, і законодавець не випадково встановив дію цього правила у часі. В такому випадку він поширив дію положень ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII лише на кримінальні провадження, відомості про які внесено до ЄРДР після 16 березня 2018 року, й таким чином обумовив особливості їх застосування.

Законодавець вказівкою на те, що на «старі» провадження (внесені до 16 березня 2018 року) не поширюються нові положення про визначення строків досудового розслідування, в т. ч. і про продовження строків досудового розслідування, фактично надав старій редакції ст. 294 КПК “переживаючу” дію. Адже ці «старі» положення за законодавчим формулюванням поширюються на ті провадження, відомості про які були внесені до 16 березня 2018 року.

Таке законодавче застереження щодо дії «старих» положень не суперечить ст. 5 КПК України, оскільки фактично законодавцем встановлено виняток, спеціальне положення про застосування положень ст. 294 КПК у редакції, яка діяла до 16 березня 2018 року.

Як наслідок, у провадженнях, що внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року строки досудового розслідування уповноважений продовжувати саме прокурор.

По-друге.

Саме такий режим повинен поширюватися і на ті провадження, які об`єднані з кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР до 16 березня 2018 року. Адже правовий режим в об`єднаному кримінальному провадженні прямо пов`язаний із тим правовим режимом, який діяв у тому провадженні, що було внесено до ЄРДР раніше. Такий висновок безпосередньо випливає із положень ч. 7 ст. 217 КПК.

По-третє.

Кримінальне процесуальне законодавство України визначає порядок провадження в  кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і  прийняття кримінальних процесуальних рішень, встановлює кримінальну процесуальну форму, зокрема підстави, умови і порядок здійснення процесуальних дій, види, зміст і форму процесуальних рішень, які можуть бути прийняті під час кримінального провадження.

НЕМОЖЛИВЕ ОДНОЧАСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НОРМ РІЗНОГО ЗА ЧАСОМ ТА ЗМІСТОМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА, А САМЕ НОРМ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ТА ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ДО ПОВІДОМЛЕННЯ ОСОБІ ПРО ПІДОЗРУ.

До провадження  № 52017000000000717 від 26 жовтня 2017 року до об’єднання з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 369 КК України та внесеним до ЄРДР 30 вересня 2022 року, застосовувались норми «старого» КПК, тобто чинного до набуття чинності положеннями Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про  внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та  інших законодавчих актів» у частині продовження строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру.

Згідно зі ст. 219 та ст. 294 «старого» КПК України такий строк не потребував продовження слідчим суддею.

З позиції чинного «нового» КПК України, а саме ч. 2 ст. 219 КПК «строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: дванадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; вісімнадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину». Тобто, по-перше, визначено граничний термін досудового розслідування. Згідно з ч. 4 ст. 219 чинного «нового» КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу, тобто згідно з ч. 1 ст. 294 чинного КПК «якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу».

Відповідно до п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII зміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після набуття чинності цими змінами. Тобто до провадження № 52017000000000717 від 26 жовтня 2017 року до об’єднання з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 369 КК України та внесеним до ЄРДР 30 вересня 2022 року, застосовувались норми «старого» КПК. Судовий контроль із боку слідчого судді за строками досудового розслідування не здійснювався, хоча зрозуміло, що з 16 березня 2018 року до 30 вересня 2022 року діяв вже «новий» КПК України. Далі після внесення 30 вересня 2022 року до ЄРДР кримінального правопорушення,  передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,  провадження № 52017000000000717 було об’єднано з новим. З огляду на позицію постанови об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19 слідчий суддя, який, зокрема, здійснює контроль за додержанням строків досудового розслідування, повинен після 30 вересня 2022 року застосовувати одночасно «старий» та «новий» КПК України, перевіряючи продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру з 16 березня 2018 року до 30 вересня 2022 року (тобто вже після набуття чинності положеннями Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про  внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та  інших законодавчих актів») за «старим» КПК України, а з 1 жовтня 2022 року (після об’єднання з «новим» кримінальним провадженням) – за «новим» КПК України. ВАЖЛИВО, ЩО МОВА ЙДЕ НЕ ПРО ЗМІНУ ЗІ «СТАРОГО» НА «НОВИЙ» КПК УКРАЇНИ, А ПРО ОДНОЧАСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ ОБОХ КПК ПІД ЧАС ПЕРЕВІРКИ СЛІДЧИМ СУДДЕЮ СТРОКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ДО ПОВІДОМЛЕННЯ ОСОБІ ПРО ПІДОЗРУ ПІСЛЯ НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ПОЛОЖЕННЯМИ ЗАКОНУ № 2147-VIII ДО ПРОВАДЖЕННЯ № 52017000000000717.

Необхідність застосування ОДНОЧАСНО до кримінального провадження норм різного за часом та змістом кримінального процесуального законодавства суперечить принципу правової визначеності.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не  може бути ВОДНОЧАС врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абз. 8 п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 підп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 підп. 5.4 п. 5 мотивувальної частини).

У справі “Стіл та інші проти Сполученого Королівства” Суд вказує, що вимога п. 2 ст. 10 Конвенції стосується того, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. Суд наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» у п. 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним (п. 54).

Застосування наразі виключно норм «нового» КПК України в частині контролю за продовженням строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру до проваджень, зареєстрованих до 16 березня 2018 року, приведе до їх закриття, що суперечить ст. 2 КПК України, як «старого», так і «нового».

З огляду на цю обставину необхідно до проваджень, зареєстрованих до 16 березня 2018 року, застосовувати норми «старого» КПК України, незалежно від об’єднання з новими провадженнями.