Застосування ядерної зброї росією проти України не може розглядатися інакше, як воєнний злочин, — професор М. Буроменський

Застосування ядерної зброї росією проти України — питання болюче. Неодноразово лідери України говорили, що це єдина зброя, яку росія ще не застосувала в Україні після 24 лютого 2022 року. Зважаючи, що використання іншого забороненого озброєння не дало бажаних наслідків, ймовірність використання ядерної зростає. Чи дійсно може бути використана найпотужніша зброя, зокрема українська, яка передана була нинішньому агресору в обмін на гарантії миру та безпеки, — аналізує в своєму дописі професор Михайло Буроменський.

Про небезпеку використання російським агресором ядерних боєприпасів говорять. Не хочуть в це вірити, але говорять.

Загроза використання зброї масового знищення, навіть гіпотетична загроза, є вже настільки небезпечною, що людство прагне вилучити таку зброю з воєнних арсеналів назавжди. Міжнародне право забороняє виготовлення, зберігання і застосування біологічної, бактеріологічної, хімічної зброї. Забороняє беззаперечно. Щодо ядерної зброї все складніше. Вона зберігається в арсеналах ядерних держав, є засобом воєнного стримування, її наявність пов’язана з найвищою відповідальністю за збереження людства, а проблема нерозповсюдження є ключовою в світовій політиці. Саме тому ми її втратили — в Україні тоді не хотіли бачити відповідального члена світової спільноти.

Правомірність застосування ядерної зброї слід розглядати в контексті загального міжнародного права, враховуючи вимоги міжнародного гуманітарного права та з огляду на відповідні позиції Міжнародного суду. Наразі питання застосування ядерної зброї розглядається в двох можливих міжнародно-правових площинках: jus in bello (визначає правила ведення війни, охоплюючи міжнародне гуманітарне право) і jus ad bellum (право на війну).

З точки зору jus in bello ядерна зброя, як зброя масового знищення, є зброєю невибіркової дії, що ставить під сумнів гуманність її застосування. Її не можна назвати різновидом зброї, яку зазвичай можна застосувати в разі воєнної необхідності, тим більше проти неядерної держави. Проте така зброя не заборонена як така міжнародним правом. Однак в разі її застосування, з врахуванням високої щільності населення в Україні, виникне надвисока вірогідність порушення багатьох норм міжнародного гуманітарного права. І тут важлива загальна позиція Міжнародного суду, який у Консультативному висновку 1996 року щодо ядерної зброї указав:

«Якщо передбачуване застосування зброї не відповідає вимогам гуманітарного права, загроза його застосування також означає порушення цього права».

Тому таке застосування в рамках, наприклад, широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення, коли порушник знає про цей напад (а російські війська діють цілком свідомо), може бути визнано злочином проти людяності. Тут важлива позиція Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії: злочин може виявитися «широкомасштабним» за рахунок «кумулятивного ефекту низки нелюдських діянь або єдиного ефекту нелюдського діяння надзвичайних розмірів». Крім того, з огляду на цілі, які має російська держава у війни в Україні, вже зараз можна говорити, що застосування ядерної зброї російським агресором беззаперечно може бути кваліфікованим як геноцид (ст. II Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.).

Таким чином, з точки зору jus in bello застосування російським режимом ядерної зброї проти України не може розглядатися інакше, як воєнний злочин.

Жодних міжнародно-правових або моральних обґрунтувань тут не існує і не може бути.

З точки зору jus ad bellum можливість застосування ядерної зброї слід оцінювати з огляду на право держави законно вести війну. Міжнародне право визнає лише два випадки правомірного застосування сили: для індивідуальної чи колективної самооборони держави (ст. 51 Статуту ООН) та у випадку здійснення збройного втручання міжнародними силами на підставі відповідного рішення Ради безпеки ООН (ст. 44 Статуту ООН). Тобто агресор, а саме агресором є росія у міжнародному збройному конфлікті проти України, не має права застосовувати ядерну зброю. Росія є агресором з точки зору загального міжнародного права. Причому не має значення, як цю війну називає сама росія, тому що в міжнародному праві військова агресія означає використання збройних сил державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави або будь-яким іншим чином всупереч Статуту Організації Об’єднаних Націй. Саме такою є позиція більшості держав світу, на якій в міжнародно-правовому базується звичаєве розумінні поняття цього міжнародного злочину, вона відображена в різних міжнародних договорах, в резолюції Генеральної асамблеї ООН «Визначення агресії» 1974 року, в Статуті Міжнародного кримінального суду.

Отже, міжнародне право виключає для російського агресора саму можливість правомірного застосування ядерної зброї у війні проти України. Порушення міжнародного права буде в такому випадку спричиняти для росії та її воєнно-політичного керівництва відповідальність за вчинення найбільш тяжких міжнародних злочинів.

Читайте також: Україна визнала росію державою-терористом.