Законопроєкти про посилення авторитету адвокатури: позиція авторів

У Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт № 6205 “Про внесення змін до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” щодо посилення авторитету адвокатури”.

Однак виявилося, що це тільки перший із трьох проєктів змін, які пропонується внести до профільного законодавства, в інтересах адвокатури.

Про них детально розповіли співавтори проєктів:

• народний депутат України, адвокат Тарас Тарасенко,
• голова правління ГО «Моя Держава», адвокат Ілля Солод.

Комплекс заходів

Насправді ж законопроєкт потрібно читати не тільки уважно, але й комплексно (взаємопов’язаних законопроєктів три – № 6205 (базові зміни), № 6206 (зміни до КПК України) та № 6207 (зміни до КК України), пояснюють співавтори.

Головний меседж, який вони хотіли донести своєю ініціативою, – потреба підвищення авторитету адвокатури. Цей авторитет останнім часом був, на їхню думку, розмитий:

• і через так звану адвокатську монополію,
• і через бажання представників інших юридичних професій отримати «запасний аеродром» про всяк випадок.

У результаті до адвокатури потрапили не те щоб «чужі» чи «випадкові» особи, а ті, хто за інших умов цього статусу не набував би ніколи взагалі.

Усі ми хочемо підвищення престижу, авторитету та впливовості власної професії, але часом забуваємо, що все це насамперед кореспондується з рівнем етичних стандартів, відповідальністю спільноти та її здатністю до саморегулювання й самоочищення.

Адвокатура була й повинна бути елітою серед правників, до якої мають прагнути, про яку мають мріяти, а не у лавах якої перечікувати скрутні часи, стверджують ініціатори.

І за таких умов вони вважають за необхідне та важливе встановлення бар’єрів у доступі до адвокатської професії на майбутнє.

Обмеження діятимуть на майбутнє

Саме в цьому ракурсі й слід читати зміни до частини 2 статті 6 закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, відповідно до яких

не може бути адвокатом особа, яка «протягом останніх трьох років безперервно працювала або працює на посаді судді, прокурора, слідчого, дізнавача, працівника підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, працівника пенітенціарної служби, нотаріуса, державного або приватного виконавця, арбітражного керуючого, на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, на іншій посаді, на якій одночасне здійснення адвокатської діяльності заборонено законом».

Це не повна заборона доступу до професії, як його тлумачать окремі колеги, пояснюють автори.

Ідеться лише про певний строк для підготовки особи до своєї ролі в адвокатурі, зокрема й для такого необхідного інколи на ментально-психологічному рівні розвороту на 180 градусів.

У законопроєктах немає жодних ретроспективних обмежень для інших професій, запевняють ініціатори.

Особи, які мали до цього часу статус адвоката та арбітражного керуючого, так ними й володітимуть надалі. Так само це не заважатиме адвокату набути статусу арбітражного керуючого.

Зміни до КК та КПК

Водночас, на жаль, мало хто звернув увагу на пропоновані зміни до КК України та КПК України, скаржаться автори ініціативи.

А ними, крім іншого, передбачено встановити, що:

• не є співучастю надання адвокатом правової допомоги особі, яка вчинила злочин, із правових питань її діяльності;
• адвокати підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення;
• досудові розслідування кримінальних проваджень щодо адвокатів зосереджуються в одному органі – ДБР.

Фактично законопроєктами вирішується одвічна проблема ототожнення адвокатів із клієнтами та можливості зловживання процесуальних опонентів щодо адвокатів.

Такі зміни поставлять крапку в цих питаннях, стверджують коментатори.

Також вони запевняють: навіть до винесення законопроєктів на голосування в сесійній залі колектив авторів готовий до слушних зауважень та продуктивної професійної дискусії:

“Адже ми формуємо єдині правила, яких будемо дотримуватися і самі”.