Захист національної безпеки не повинен здійснюватися за рахунок порушення прав людини: на VI Міжнародному форумі із захисту бізнесу обговорили санкції

Адвокати жартують, що «санкційне» право скоро стане окремою галуззю права. Однак у цього жарту, на жаль, є шанси стати реальністю. Учасники третьої сесії VI Міжнародного форуму із захисту бізнесу обговорювали питання «Бізнес vs. санкції» у форматі HARDtalk. Модератором дискусії став Віталій Сердюк, старший партнер АО AVER LEX, який задав тон обговоренню.

За роки існування закону про санкції президенти України ухвалили 32 укази про введення в дію санкцій, запроваджених РНБОУ, поділився статистикою Денис Шкаровський, партнер ЮК VB PARTNERS.

10 із них підписав Президент Петро Порошенко, 22 — Володимир Зеленський.

Попри те що дізнатися про реальні підстави, тобто зібрані докази, для накладення санкцій  складно було за обох президентів, останні укази містять очевидні порушення закону. Але це не дає змоги дуже швидко зняти санкції.

Ще одна відмінність — до 2019 року матеріали засідань РНБОУ йшли з грифом «Для службового користування», тепер – «Державна таємниця». Це утруднює формування колегій суддів та потребує часу на отримання доступу до держтаємниці для адвоката, але оскарженню не перешкоджає. Інша річ, що може виявитися, що доказів немає.

Також Денис Шкаровський зауважив, що позиція Офісу Президента України, що глава держави виконує лише церемоніальну функцію, наразі береться під сумнів Великою Палатою Верховного Суду, яка вказала на те, що введення в дію рішення — не церемонія, а дискреція Президента. І він має право перевірити підстави та відмовити вводити в дію рішення РНБОУ.

Санкції — виключний захід

Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS law firm, продовжив доповідь колеги, доповнивши її прикладами абсурдності поведінки державних органів. Якщо в рамках санкцій блокуються всі кошти осіб, то вони не можуть навіть оплатити судовий збір для оскарження указу або послуги адвоката. Все ж таки треба залишати якийсь рахунок, з якого можна буде оплачувати комунальні послуги чи купувати продукти.

Звісно, процес захисту конституційного ладу — обов’язок Президента, саме тому він повинен захищати не тільки приватні інтереси, але й конституційний лад як такий.

“Світова практика свідчить про те, що захист нацбезпеки шляхом санкцій — виключна міра, застосування якої можливе лише, якщо жодним іншим шляхом її захистити неможливо”, — зазначає Сергій Лисенко.

Досвідом порятунку компанії, діяльність якої було заблоковано одразу трьома кримінальними провадженнями з одних і тих самих підстав, поділився Вадим Іванін, адвокат ЮК «АМБЕР». Тоді йшлося про спробу отримати податкове відшкодування ПДВ. До цього процесу долучилася навіть СБУ, яка вважала, що, зважаючи на ведення діяльності компанії в прифронтовій зоні, може йтися про фінансування тероризму.

Адвокат звернув увагу, що, як правило, підставами для таких проваджень є висновки експертів, тобто певна аналітична інформація, а тому порадив оскаржувати кожен із цих висновків й ініціювати притягнення їх авторів до відповідальності. Попри відсутність видимого ефекту від таких оскаржень, це дасть змогу викликати в суду сумнів щодо правомірність дій.

Закон про санкції оновлюють

Злата Симоненко, радник Sayenko Kharenko, розповіла про роботу закритої робочої групи з удосконалення закону про санкції. Якщо сьогодні певні дії видаються незаконними, то вони можуть бути узаконені згодом.

Зокрема, доопрацювання стосуються:

• розширення видів санкцій для бізнесу до 26;
• розширення категорій бізнесу і діяльності, до яких можуть бути застосовано санкції, зокрема вказується діяльність в агросекторі, телекомунікаціях, надрокористуванні тощо;
• нового підвиду санкцій — націоналізації;
• створення при РНБОУ агенції із застосування санкцій;
• автоматичного блокування для компаній в разі запровадження персональних санкцій для бенефіціара.

Загалом поширення санкцій Злата Симоненко пояснює тим, що це швидкий спосіб реагування, який не потребує роботи з доведення на етапі застосування. Натомість потім вже можна і вести таємну діяльність, і проводити НСРД, і навіть залучати контррозвідку.

І, за словами спікера, підготовка проєкту близька до завершення. Тому розраховувати варто лише на те, щоб він був урівноважений правилами зняття санкцій та їх судового оскарження — саме на цих позиціях стоять представники бізнес-асоціацій, які беруть участь у роботі закритої групи.

Суд не отримує доказів

Про проблеми, з якими стикається суд під час розгляду справ про оскарження санкцій, розповіла Раїса Ханова, суддя КАС ВС, секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Вона також залучається до розгляду справ, яких нині в суді 128. У рамках цих справ оскаржуються 10 указів президентів щодо застосування санкцій до 2135 суб’єктів.

За словами судді, провадження у справах просувається неквапливо. Суд застосовує своє право витребування доказів, але реальних матеріалів щодо підстав накладення санкцій не отримує. У цьому проблеми ідентичні з тими, з якими стикаються адвокати.

«Справи йдуть тяжко, бо дуже поганий правовий механізм врегулювання цих питань», —  підкреслила суддя.

Звісно, для суду нацбезпека — понад усе, але дискреція РНБОУ і Президента не означає права вільного застосування закону. Водночас, на думку пані Ханової, адміністративний суд не обмежений повноваженнями перевіряти дотримання формальностей та процедури ухвалення рішення про санкцій, а має право перевіряти і наявність підстав для їх застосування.

Підбиваючи підсумки щодо практики застосування санкцій, Віталій Сердюк розповів про алгоритми, які застосовують адвокати для захисту прав клієнтів, а правоохоронні та інші державні органи – у відповідь на них.

Модератор прогнозує, що коло осіб, яких стосуватимуться санкції, тільки розширюватиметься. Попри очевидну незаконність і явні порушення норм законів, як, наприклад, застосування санкцій проти громадян України.

Тож стратегія захисту ділиться на два напрями:

• визнання санкції незаконною,
• фіксацію безпідставності рішення про накладення санкцій.

Він продемонстрував, як державні органи не надають інформації про докази щодо накладення санкцій, коли замість матеріалів пропонується звернутися до інших органів і так по колу. Найчастіше виявляється, що реальною підставою є якісь сайти, ЗМІ чи дописи блогерів, що насправді означає відсутність доказів.