прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » За кордон із дітьми: правові зміни та практичні реалії

За кордон із дітьми: правові зміни та практичні реалії

  • 05.08.2022 16:51
Віолетта Федорко, юрист Dynasty Law & Investment

В умовах збройної агресії росії проти України та радикальної пропагандистської кампанії, спрямованої на дестабілізацію політичної ситуації в країні, у кожного з батьків залишається лише один обов’язок – захистити своїх дітей, їх життя та здоров’я. Тож для більшості українців вивезти дітей до іншої країни (якнайдалі від воєнних дій та постійної загрози ракетного обстрілу) – це найкраще рішення.

Як встановлено нормами цивільного законодавства, зокрема статтею 313 ЦК України, для неповнолітніх громадян України існує певне обмеження у вигляді заборони на самостійний виїзд з країни.

Таким чином, вказана норма закріплює за батьками (усиновлювачами, піклувальниками) обов’язок надавати згоду на виїзд неповнолітніх дітей до іншої країни другому з батьків (усиновлювачів) та супроводжувати їх особисто чи уповноважувати іншу особу на їх супровід.

З практичної точки зору, передбачена норма означає, що для виїзду неповнолітніх дітей, у супроводі матері потрібна відповідна заява про згоду батька з нотаріально засвідченим підписом. Втім у зв’язку з війною, яка триває і досі, складання згоди з нотаріально засвідченим підписом батька буде ще тим випробуванням.

По суті, така вимога порушує норму, викладену в частині 1 статті 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, зокрема про те, що предметом основного піклування про дитину є її найкращі інтереси.

Тож постає питання, як діяти, якщо один з батьків має намір відправити дитину (дітей) на оздоровлення до санаторію чи на відпочинок до літнього табору (на море, до родичів тощо), а другий перебуває на тимчасово окупованій території чи на території, де ведуться бойові дії, що фактично виключає можливість надання останнім згоди на виїзд дитини з країни?

Підстави для виїзду дітей без згоди другого з батьків

Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дітей вирішується батьками спільно, за винятком випадків, коли метою вивезення неповнолітніх дітей до іншої країни є:

  • лікування;
  • навчання;
  • участь в дитячих змаганнях (у т.ч. фестивалях, наукових виставках, учнівських конкурсах та олімпіадах);
  • участь в спортивних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, екологічних, технічних заходах;
  • оздоровлення та відпочинок (у т.ч. у складі організованої групи дітей).

Таким чином, якщо на підставі рішення суду або висновку органу опіки та піклування діти проживають з матір’ю, яка має на меті вивезення дітей до іншої країни у зв’язку з одним із вищеперерахованих випадків, вона може самостійно (без дозволу батька) вирішувати питання тимчасового виїзду до іншої країни на строк, що не перевищує одного місяця.

Водночас у разі якщо на підставі рішення суду або висновку органу опіки та піклування діти проживають з батьком, який має заборгованість зі сплати аліментів більш ніж за 4 календарні місяці (3 календарні місяці, якщо діти з інвалідністю, тяжкою хворобою, тяжкою травмою тощо), він може самостійно (без дозволу матері) вирішувати питання тимчасового виїзду дітей іншої країни на лікування (навчання, відпочинок тощо) на строк до одного місяця та більше. Підтвердним документом у такому випадку буде довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів.

До того ж у разі якщо матері, яка планує вивезти дітей до іншої країни, відомо місце проживання батька дітей, який належним чином виконує батьківські обов’язки, вона повинна проінформувати його про свої наміри шляхом надсилання рекомендованого листа із повідомленням про вручення, описавши в ньому мету поїздки, країну, до якої планується виїзд, та час перебування в ній.

Серед іншого якщо батько, з яким діти не проживають, належним чином виконує свої батьківські обов’язки та сплачує аліменти на їх утримання, він також може звернутися з відповідною заявою до матері, з якою проживають неповнолітні діти, за наданням згоди на їх виїзд до іншої країни шляхом надіслання їй рекомендованого листа.

У випадку якщо протягом 10 календарних днів з дня надходження повідомлення про вручення рекомендованого листа мати відмовить у наданні відповідної згоди чи взагалі не надасть жодної відповіді, батько може звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дітей до іншої країни без згоди матері.

Проте для отримання позитивного рішення суду потрібно ще довести, що поїздка, запланована батьком, відповідає найкращим інтересам дітей, її метою є оздоровлення, відпочинок або є інші підстави, визначені статтею 157 Сімейного кодексу України, країна в яку планується поїздка, є безпечною, зокрема в ній немає несприятливої воєнно-політичної (епідемічної) обстановки тощо.

З аналізу практики Верховного Суду, у тому числі з постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 у справі № 487/5423/19 (провадження № 61-4788cв20) випливає, що суди відмовляють в задоволені позовної заяви про надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей до іншої країни у зв’язку з недоведенням, що такий дозвіл буде відповідати найкращим інтересам дітей.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки «незазначення позивачем конкретної адреси місця перебування дитини та ненадання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України виключає можливість встановити обов`язкові обставини, а саме: чи буде такий дозвіл відповідати найкращим інтересам дитини.

Сама собою можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки».

Таке рішення є непоодиноким випадком, адже наразі існує широкий консенсус, зокрема в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення і залежно від характеру та серйозності може перевищувати інтереси батьків.

Розширення підстав для виїзду дітей без згоди другого з батьків

Очевидно, що для мінімізації незручностей та прискорення процесу цілком доцільно забезпечити можливість надання такої згоди в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Слід також зазначити, що 08.07.2022 Верховною Радою України було прийнято за основу проєкт Закону № 6146 від 07.10.2021, яким пропонується внести зміни до Сімейного, Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, Законів України «Про нотаріат», «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Тлумачення норм вказаного нормативно-правового акта дало би змогу зробити висновок, що батьки (усиновлювачі) зможуть отримувати дозвіл на виїзд дітей до іншої країни на Єдиному державному вебпорталі електронних послуг. Таким чином, якщо один із батьків перебуває на тимчасово окупованій території чи на території, де ведуться бойові дії, він зможе надати електронну згоду з використанням КЕП.

Серед іншого вказаним проєктом закону пропонується встановити більший строк, на який може бути видана відповідна згода, однак не більше від трьох років, та можливість відмовитись від виданої згоди після її надання.

А також пропонується закріпити на законодавчому рівні вичерпний перелік підстав, за яких тимчасовий виїзд до іншої країни неповнолітніх дітей у супроводі матері можливий без згоди батька, зокрема такий:

  • смерть батька;
  • оголошення батька померлим;
  • позбавлення батька батьківських прав;
  • визнання батька безвісно відсутнім;
  • визнання батька недієздатним;
  • якщо батько є іноземцем або особою без громадянства;
  • якщо діти є іноземцями або особами без громадянства;
  • якщо матір, яка супроводжує дітей, є матір’ю одиначкою;
  • надання судом дозволу на тимчасовий виїзд до іншої країни неповнолітніх дітей без згоди батька тощо.

Варто наголосити, що на період дії правового режиму воєнного стану неповнолітні діти можуть виїхати до іншої країни у супроводі матері без нотаріальної згоди батька, діда чи баби, повнолітніх сестри чи брата, вітчима (мачухи) за наявності в них документа, що підтверджує родинні зв’язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження, довідка про зміну прізвища тощо). У випадку коли неповнолітні діти виїжджають до іншої країни з особою, яка не є родичем, така особа обов’язково має отримати письмову згоду від батька (матері), засвідчену в органах опіки та піклування, або нотаріальну згоду від обох батьків.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA