Визначення місця поховання загиблого військовослужбовця та права сім’ї на отримання грошової допомоги від держави

 У рамках благодійної активності юридичних партнерів LOBBY CLUB, адвокатського об’єднання LES представляємо до вашої уваги важливий юридичний кейс, що стосується допомоги сім’ям загиблих українських військовослужбовців. Хоча цей кейс є індивідуальним, він може бути застосований до кожного, хто шукає правову підтримку в часи випробувань.

Тема кейсу охоплює питання, з якими можуть зіткнутися сім’ї загиблих українських військовослужбовців: від визначення місця поховання та ексгумації до прав сім’ї на отримання фінансової допомоги від держави та відстрочки від мобілізації для родичів загиблого.

Останнім часом до адвокатів часто звертаються за консультацією родичі загиблих українських військовослужбовців з приводу таких типових питань:

1. Чи можна ексгумувати тіло загиблого українського військовослужбовця в одному населеному пункті та поховати його в іншому населеному пункті до моменту надходження результатів додаткової експертизи ДНК?
2. Чи можна змінити місце поховання сина з одного населеного пункту (яке визначила матір, оскільки першою звернулася з усіма документами) на інший населений пункт (де зареєстрований та проживав син)? При цьому міська рада готова за необхідності надати дозвіл на поховання сина за місцем проживання.
3. Які сьогодні передбачені виплати від держави за загиблого сина? Чи може батько їх отримувати, в якому розмірі, чи 100% буде одноосібно отримувати матір як особа, яка офіційно оформила смерть сина?
4. Чи має право неповнорідний брат загиблого на відстрочку від мобілізації?

Під час підготовки консультацій щодо вказаних питань адвокати АО LES проаналізували норми чинного законодавства та визначили таке.

Питання 1.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не містить конкретної заборони на ексгумацію тіла для його перепоховання до моменту отримання результатів експертизи ДНК.

Воднораз 17.02.2023 уповноважений Верховної Ради України з прав людини надав роз’яснення щодо питання проведення ДНК-експертизи для пошуку зниклих безвісти та ідентифікації загиблих.

Так, омбудсман зазначив, що проведення молекулярно-генетичної експертизи здійснюється лише за постановою слідчого, й до моменту проведення відповідної експертизи поховання (перепоховання) тіла загиблого здійснити неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі:

• письмового звернення особи, яка здійснила поховання;
• лікарського свідоцтва про смерть;
• дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

ВИСНОВОК: перепоховання останків померлих здійснюється лише за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Водночас законодавством не врегульовано питання щодо можливості здійснення такого перепоховання до надходження результатів додаткової експертизи ДНК.

Питання 2.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Інструкції про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, затвердженої наказом міністра оборони України від 05.06.2001 № 185 (надалі – Інструкція № 185), військовий комісар зобов’язаний у день отримання від командира військової частини телеграми зі сповіщенням про загибель (смерть) військовослужбовця негайно інформувати представників місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування за місцем проживання сім’ї про загибель (смерть) військовослужбовця із зазначенням її причин; особисто (за змоги в присутності лікаря) сповістити близьких родичів загиблого (померлого). Узгодити з рідними загиблого (померлого) військовослужбовця, представниками місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування місце, час та порядок поховання загиблого (померлого) військовослужбовця.

Отже, чинне законодавство України не містить конкретних положень щодо першочергового права когось із родини на визначення місця поховання загиблого на війні. Однак зазвичай у випадках загибелі на війні військовослужбовця першочергове право на визначення місця поховання найчастіше надається його найближчим родичам, до яких належать:

• батьки загиблого;
• дружина/чоловік загиблого;
• діти загиблого;
• сестра, брат загиблого;
• дід або баба загиблого;
• онук (правнук) загиблого.

Водночас з аналізу вищенаведеної норми Інструкції № 185 випливає, що право на визначення місця поховання загиблого (померлого) військовослужбовця узгоджується з його рідними та представниками місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування за місцем проживання сім’ї.

ВИСНОВОК: з огляду на наведене питання визначення місця поховання загиблого (померлого) військовослужбовця залежить лише від узгодженості рішень між його родичами і представниками місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування.

Питання 3.

Сім’ям загиблих військовослужбовців передбачені такі виплати від держави.

3.1. Одноразова грошова допомога

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім’ям загиблих під час дії воєнного стану військовослужбовців Збройних сил виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Якщо сім’я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Примітка. Для прикладу, до повномасштабного вторгнення держава виплачувала сім’ям загиблих військовослужбовців одноразову грошову допомогу згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розмір якої становить 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на поточну дату це 2 271 000 грн.).

Відповідно до статті 16¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги мають батько, мати, дружина, неповнолітні діти, також діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, та інші особи, що перебували на утриманні загиблого військовослужбовця.

Водночас слід зазначити, що така допомога не виплачується отримувачам, якщо вони є громадянами російської федерації або республіки білорусь та особами, які постійно проживають на територіях цих країн, а також є особами, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

За пунктом 1.4 розділу І Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 (надалі – Порядок і умови № 45), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) військовослужбовця, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктом 1.5 розділу І Порядку і умов № 45 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразової грошової допомоги. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на одноразової грошової допомоги, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку і умов № 45 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.

Згідно з пунктом 4.1 розділу IV Порядку і умов № 45 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, члени сім’ї звертаються до районного (міського) ТЦК СП незалежно від місця реєстрації та подають такі документи:

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку і умов № 45 передбачено, що районний (міський) ТЦК СП звертається до військової частини, у якій проходив службу загиблий (померлий) військовослужбовець, із запитом щодо отримання таких документів:

• витягу з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв’язку з загибеллю;
• витягу з послужного списку особової справи (обліково-послужної картки) про склад сім’ї загиблого;
• грошовий атестат з інформацією про розмір виплаченої на дату загибелі (смерті) військовослужбовця додаткової винагороди або витяг з наказу про виплату такої винагороди на дату загибелі військовослужбовця;
• документів, які підтверджують загибель (сповіщення, повідомлення, матеріали розслідування, подання до нагородження), – у разі відсутності підтвердження загибелі у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 розділу IV Порядку і умов № 45 районний (міський) ТЦК СП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦК СП за підпорядкуванням.

Обласний (Київський міський) ТЦК СП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання одноразової грошової допомоги а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи.

Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦК СП зазначаються у висновку та доповіді, які разом з іншими документами надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Якщо після надсилання документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 16¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або можуть звернутися за призначенням та виплатою цієї допомоги, не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це департамент соціального забезпечення за встановленим порядком.

Згідно з пунктом 4.4 розділу IV Порядку і умов № 45 департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦК СП документів надсилає запит до кадрового центру Збройних сил України щодо військовослужбовців, які загинули та віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.

Надалі документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд комісії Міноборони.

Пунктом 4.5 розділу IV Порядку і умов № 45 передбачено, що за результатами опрацювання документів заявника може бути прийняте одне з таких рішень: про призначення одноразової грошової допомоги, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, про повернення документів на доопрацювання (у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).

Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду (пункт 1.7 розділу І Порядку і умов № 45).

Відповідно до пункту 4.6 розділу IV Порядку і умов № 45 районні (міські) ТЦК СП, які здійснювали оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, повідомляють заявників про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

Згідно з пунктом 4.8 розділу IV Порядку і умов № 45 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється обласним (Київським міським) ТЦК СП на підставі наказу не пізніше від 5 робочих днів із дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

Пунктом 1.6 розділу І Порядку і умов № 45 передбачено, що, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

ВИСНОВОК: батько загиблого військовослужбовця (як і матір, незалежно від того, хто офіційно оформив смерть сина) має право на отримання 50 % одноразової грошової допомоги від держави, за умови подання протягом 3 років від дати смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть, до районного (міського) ТЦК СП, незалежно від місця реєстрації, відповідної заяви про виплату одноразової грошової допомоги разом із пакетом необхідних документів.

Якщо батько звернеться за одержанням одноразової грошової допомоги вже після її призначення та виплати одноособово матері в повному розмірі, то питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між батьками може бути вирішене за взаємною згодою батьків або в судовому порядку.

3.2. Допомога на поховання

Крім одноразової грошової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень, члени сімей загиблих військових мають право на грошову допомогу для поховання та спорудження пам’ятника.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, надають їх сім’ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам’ятників у розмірі п’яти прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Для отримання такої допомоги батькам загиблого військовослужбовця необхідно звернутися до районного (міського) ТЦК СП, де військовослужбовець перебував на військовому обліку, із заявою про отримання грошової допомоги для поховання та спорудження пам’ятника.

До заяви додаються:

• паспорт та ідентифікаційний код особи, яка звертається за допомогою;
• свідоцтво про смерть;
• копії документів, що підтверджують ступінь спорідненості заявника та загиблого;
• копія документа, що підтверджує участь військового в бойових діях: довідка з військової частини про обставини загибелі або повідомлення про загибель захисника, що надходить рідним від військкомату.

ВИСНОВОК: батько загиблого військовослужбовця (як і матір, незалежно від того, хто офіційно оформив смерть сина) має право на отримання грошової допомоги для поховання та спорудження пам’ятника за умови подання до районного (міського) ТЦК СП, де військовослужбовець перебував на військовому обліку, відповідної заяви про виплату грошової допомоги для поховання та спорудження пам’ятника разом з пакетом необхідних документів.

Питання 4.

Відповідно до абз. 9 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Таким чином, неповнорідний брат загиблого під час дії воєнного стану військовослужбовця, відповідно до чинного законодавства України, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Джерело: Lobby Club