Виплати родичам безвісно відсутніх військовослужбовців в Україні: алгоритм дій та проблематика

Віталій Цвігун, керівник судового відділу АО «КФ «Домінанта»

З початку військової агресії росії проти України наша держава втратила багатьох своїх громадян, в тому числі справжніх героїв, які боронили незалежність нашої держави та захищали Вітчизну.

За виконання військовослужбовцями свого обов’язку держава взяла на себе зобов’язання виплачувати підвищену додаткову винагороду військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях, а також виплату допомоги родичам військовослужбовців, які зникли безвісти, були захоплені в полон або ж загинули під час здійснення відсічі збройної агресії.

У цьому матеріалі буде проаналізовано нормативні акти, що регулюють виплату грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, наведено рекомендації щодо алгоритму дій для отримання відповідних коштів.

Отже, відповідно до п. 2 Порядку № 884, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2016 р. № 884, під терміном “безвісно відсутній військовослужбовець” слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

Згідно з цим Порядком № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини з дня зникнення безвісти.

Розмір такої виплати відповідає розміру грошового забезпечення військовослужбовця за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інших видів грошового забезпечення (грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення (п. 3 Порядку).

З цього приводу слід зазначити, що право на отримання виплат із грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця мають дружина (чоловік). У разі її (його) відсутності виплати мають право отримати:

• повнолітні діти, які проживали разом із військовослужбовцем;
• або законні представники дітей (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства — незалежно від їх віку);
• особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців;
• або ж батьки — рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Тобто фактично є три черги осіб, які матимуть відповідне право, при цьому право кожної наступної черги виникає у разі відсутності осіб із першої черги. Так, у першу чергу виплату отримує дружина (чоловік), у другу чергу – законні представники чи усиновлювачі неповнолітніх дітей, а також повнолітні діти, які проживали разом із військовослужбовцем, у третю чергу – батьки.

Для отримання грошового забезпечення членам сім’ї військовослужбовця необхідно через ТЦК та СП подати заяву на ім’я командира військової частини, де проходив службу військовослужбовець (бланк можна взяти в ТЦК та СП) про виплату грошового забезпечення та набір документів:

• копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
• довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
• копію свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
• копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
• копію документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролювальному органу і мають відмітку в паспорті, – копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Перелік підстав для відмови командира у виданні відповідного наказу про виплату є вичерпним та встановлений в п. 5 Порядку № 884, зокрема це:

• подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку:
• подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
• подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами 6 і 7 пункту 6 цього Порядку;
• з’ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Актуальним є питанням щодо строків проведення відповідних виплат. Так, відповідно до положень п. 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення безвісно відсутніх військовослужбовців проводиться до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими, та в будь-якому випадку  – не більш ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

За хронологічним порядком після набуття військовослужбовцем статусу безвісти відсутнього, як правило, військова частина вживає заходів щодо сповіщення членів родини такого військовослужбовця про факт його зникнення та проводить службове розслідування, за результатом якого встановлює обставини зникнення, можливе захоплення військовослужбовця в полон або ж його загибель.

Важливим є питання виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке є досить дискусійним, адже виплати проводяться до дня виключення.

Так, відповідно до абз. 9, 10 п. 15 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом МОУ 15 вересня 2022 року № 280, виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки:

• осіб, визнаних у встановленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошеними померлими, – з дня набрання законної сили рішенням суду;
• осіб, які померли від хвороби, загинули внаслідок трагічного випадку, – з наступного після загибелі (смерті) дня.

Як правило, акт про загибель військовослужбовця, який спочатку був безвісно відсутнім, складається значно пізніше від дня його загибелі, встановленої відповідним актом, адже цьому передують проведення відповідних службових розслідувань, в тому числі щодо загибелі військовослужбовця.

Військові частини, керуючись зазначеним пунктом, приймають накази про виключення військовослужбовця з особового складу з наступного дня після дати загибелі, тобто фактично задніми числами.

Наприклад, Верховний Суд розглядав справу, де військовослужбовець був визнаний спочатку безвісти відсутнім, про що було повідомлено його родину у квітні 2022 року. 12.05.2022 на підставі висновків службового розслідування було складено акт про настання смерті військовослужбовця 14.03.2022. Військовослужбовець був виключений з особового складу військової частини згідно з наказом від 14.09.2022 з 14.03.2022.

У квітні та травні 2022 року мати військовослужбовця зверталася до командира в/ч з заявами про виплату їх грошового забезпечення, однак лише у вересні 2022 року їй було відмовлено з огляду на те, що військовослужбовець виключений з особового складу з 14.03.2022. Тоді мати звернулася до суду з вимогою виплатити їй грошове забезпечення з дати зникнення до фактичної дати наказу про виключення з особового складу (вересень 2022 р.) Перші дві інстанції, відмовили в задоволенні позову. Верховний Суд в постанові від 2 травня 2024 року у справі № 280/2664/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118826614) задовольнив касаційну скаргу матері військовослужбовця, скасував попередні судові рішення та повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що суди не встановили, за яким статусом був облікований у військовій частині загиблий військовослужбовець із 14.03.2022 (встановлена дата смерті) до 14.09.2024 (дата наказу про виключення з військової частини).

Під час нового розгляду справи Запорізьким окружним адміністративним судом від 26.07.2024 р. позовні вимоги були задоволені, зобов’язано військову частину виплатити грошове забезпечення, в тому числі додаткову грошову винагороду, визначену згідно з постановою КМУ № 168 від 24.02.2022 з 01.04.2022 (оскільки військова частина виплатила забезпечення до 30.03.2022 самостійно) до 11.08.2022 (по день набрання чинності судовим рішенням про встановлення факту смерті військовослужбовця).

Таким чином, за новим розглядом суд не взяв до уваги доводи військової частини, що виключення військовослужбовця з особового складу відбулось з 14.03.2022, тобто дати вказаної в наказі, який прийнятий у вересні 2022 р.

Як видно з цієї судової справи, мати військовослужбовця також зверталася до суду за визнанням факту смерті військовослужбовця, оскільки його тіло не було евакуйоване з місця його загибелі. Зазначене рішення суду необхідно для отримання виплати членами родини військовослужбовця одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб у розмірі не менше за 15 млн грн відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р.