Виклики цифрової епохи обговорили учасники III Міжнародного кримінально-правового форуму

HARDTalk про розвиток практики відбувся під час третьої сесії III Міжнародного кримінально-правового форуму. Модератором дискусії став Ігор ФЕДОРЕНКО, партнер АО AVER LEX, який поділився методами протидії зловживанню процесуальними правами. Говорячи про зловживання правами, він зазначив, що це найбільш характерно для суддів і прокурорів щодо сторони захисту. Як приклади зловживань сторони обвинувачення він назвав безпідставні заходи кримінального примусу; повідомлення необґрунтованої підозри; ініціювання неспівмірних запобіжних заходів; порушення права на захист; тиск на суд; тяганина та порушення розумних строків. Зловживанням з боку суду він вважає відхилення від принципу рівності сторін; порушення права на захист; чутливість до адміністративного та інших видів тиску; незабезпечення права на справедливий суд та доступ до правосуддя. Сторона захисту зловживає своїми правами шляхом неявки в судове засідання; безпідставними відводами; затягуванням розгляду шляхом подання великої кількості заяв та клопотань; залишення зали суду. Він зазначив, що інколи зловживання правом з боку сторони захисту залишається єдиним способом відстоювання права клієнта та закликав присутніх не зловживати правами, але реагувати належним чином на відповідні зловживання з боку інших осіб, не забуваючи при цьому, що завдання захисту – вжити всіх не заборонених законом заходів, щоб захистити інтереси клієнта.

Про те, бути чи не бути в Україні суду присяжних, говорив у своєму виступі Станіслав Кравченко, голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Він нагадав, що згідно з чинним законодавством у тих випадках, коли санкція статті передбачає довічне ув’язнення, за клопотанням особи може бути сформовано суд присяжних. Спікер послався на досвід інших країн світу, де суд присяжних успішно працює, та зазначив, що суддя почуває себе значно комфортніше, організовуючи процес і покладаючись на рішення представників суспільства – присяжних. Станіслав Кравченко переконаний, що громадяни України не менш мудрі, і механізм суду присяжних потрібно розвивати та використовувати й у нас. Крім іншого, це допоможе зміцнити довіру до судової системи. Загрозами для створення суду присяжних він назвав відсутність коштів, адже навіть наявні суди фінансуються на 25% від потреб. Потрібно віднайти нові приміщення для нових судів , визначитися з оплатою праці присяжних. Виникають також питання стосовно процедури відбору та контролю присяжних, убезпечення їх від впливу. Спікер повідомив, що Верховним Судом узагальнено практику роботи судів присяжних в Україні у 2019—2020 роках, та передав документ для опрацювання у профільний комітет ВРУ.

Своє бачення перспектив створення суду присяжних висловив Дмитро Величко, заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні Київської міської прокуратури. Він зазначив, що чинним КПК чітко визначено всі процедури діяльності суду присяжних, однак, коли такий суд починає розглядати справи на практиці, виникає безліч проблем, що призводить до того, що справи в першій інстанції слухаються роками. Спікер повідомив про розробку законопроєктів, які передбачають розширення повноважень суду присяжних і збільшення категорії справ,які можуть ним розглядатися. На думку Дмитра Величка, ухвалення таких законопроєктів створить проблеми з першочерговим розглядом кримінальних проваджень. Він навів приклади, коли низька кваліфікація присяжних давала змогу суттєво полегшити покарання за особливо тяжкі злочини.

На кримінально-правових тенденціях захисту бізнесу зосередив увагу присутніх Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS law firm. Він відзначив тенденцію останнього часу, яка полягає в тому, що більша частина злочинів перейшла від державно-правового нападу до прямих «розбірок» бізнесу між собою, і з цією метою дедалі частіше використовуються цифрові технології. Перереєстрація майнових прав, «прийняття» неправосудних рішень, яких насправді не існує, – все це, за словами Сергія Лисенка, вже відбувається за допомогою цифрових технологій, хакерських атак, викрадення ключів доступу тощо. Ця тенденція спостерігається й у справах, що розглядаються Антирейдерською комісією при Міністерстві юстиції України. Ще однією тенденцією останніх часів спікер назвав фігурування як доказу в кримінальних провадженнях переписки у месенджерах. При цьому Сергій Лисенко відзначив легкість, з якою правоохоронці отримують доступ до такої інформації. Характеризуючи відносини бізнесу і правоохоронних органів, він навів приклади, коли переслідування одного з топменеджерів компанії за вчинений злочин призводило до зупинки роботи всієї компанії, що завдавало збитків, які суттєво перевищували суми, інкриміновані топменеджеру.

Формуванню єдиної позиції сторони захисту в кримінальних провадженнях було присвячено виступ Тараса Іваненка, партнера – керівника кримінальної практики АО LES. Він зазначив, що і в судів, і в правоохоронних органів існують узагальнення практики та методичні рекомендації стосовно розгляду певних категорій справ. Тож потрібно і в середовищі захисників узагальнювати найбільш вдалі практики. На думку промовця, постійне реформування правоохоронних органів призвело до того, що в ролі представника сторони обвинувачення почали фігурувати так звані виконувачі обов’язків прокурора, що суперечить і КПК, і закону «Про прокуратуру» в розрізі кримінальних проваджень. Рятівним колом для сторони обвинувачення стало рішення Верховного Суду від 19 травня 2020 року, яким прийняття рішення про визначення конкретного представника (прокурора або слідчого) в конкретному кримінальному провадженні не є обов’язковим. Остаточне вирішення цієї проблеми відбулося в лютому 2021 року, коли об’єднана плата Верховного Суду категорично наполягла на обов’язковості ухвалення постанови про визначення прокурора або групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні.

Про діджитал-методи пошуку людей розповів Артем Старосєк, CEO Molfar. Він познайомив учасників форуму з програмами, котрі дають змогу знайти службову та приватну електронну пошту людини, номер телефону, місце реєстрації та інші персональні дані (ІПН та номер паспорту). Окремий розділ доповіді було присвячено технологіям пошуку акаунтів у соціальних мережах та відкритих і закритих групах різного роду месенджерів. Так само існують програми для розпізнавання облич чи номерних знаків автомобілів. Крім окремих програм, розробляються так звані агрегатори, тобто програми, котрі за одним із параметрів (телефон, ім’я) дають можливість отримати всю інформацію про людину. На думку доповідача, наведені механізми дають змогу більш повно дослідити потенційного контрагента, а також зібрати на особу компромат із метою подальшого тиску.