ВС: суд не може зобов’язувати нотаріуса вчиняти дії щодо питань, які належать до його компетенції

Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду постановив: суд не може зобов’язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Суть справи

Особа звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову відповідача про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов’язати останнього видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Приватний нотаріус відмовив позивачу у видаванні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи тим, що існує інший заповіт, який складено пізніше – 19 червня 2015 року та рішенням суду визнано нікчемним, однак ця обставина чинність попереднього заповіту на користь позивача не відновлює.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд зважав на те, що заповіт, складений 19 червня 2015 року, є нікчемним, але визнання його нікчемним чинність попереднього заповіту на користь позивача не відновлює.

Постановою апеляційного суду рішення залишено без змін.

Висновок КЦС ВС (постанова від 1 березня 2021 року у справі № 473/1878/19)

Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на таке.

Згідно з частиною 4 статті 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, було визнано недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

ВС вказав, що за нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту не може скасовувати попередній заповіт.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що нікчемний заповіт не породжує настання правових наслідків, тому не впливає на попередній заповіт та не може його відновлювати чи скасовувати. Тому доводи касаційної скарги, що наступний нікчемний заповіт не скасовує попередній, є обґрунтованими.

Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду констатував, що постанова нотаріуса не є явно необґрунтованою, однак, враховуючи встановлені вище обставини справи та те, що приватний нотаріус помилково відмовив у вчиненні нотаріальної дії, не звернувши увагу на положення частини 4 статті 1254 ЦК України, які стосуються недійсності заповіту, слід дійти висновку, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною.

Особа подала позов, у якому, крім вимоги визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, заявила вимогу щодо зобов’язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

У постанові КЦС ВС від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц викладено висновок, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Тобто суд не може зобов’язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Читайте також: ВС роз’яснив вимоги, які висуваються до форми заповіту