ВС: оскарження рішення органу опіки щодо місця проживання дитини за наявності відповідного судового спору неприпустиме

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановив: оскарження рішення органу опіки щодо місця проживання дитини, коли є відповідний спір у суді, порушує принцип процесуальної економії.

Про це повідомляє пресслужба ВС.

Суть справи

У справі предметом оскарження було рішення органу опіки та піклування (розпорядження районної державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітніх дітей»).

Водночас у провадженні міського суду перебувала інша цивільна справа про визначення місця проживання дітей колишнього подружжя між тими самими сторонами.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про відмову в позові та задовольнив позов про визнання незаконним розпорядження районної державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітніх дітей».

Висновок КЦС ВС (постанова від 9 червня 2021 року у справі № 370/408/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.

Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у разі якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, законодавством встановлено варіативність вирішення цього питання:

• батьки можуть вирішити його в судовому порядку
• або звернутися до відповідного органу опіки та піклування.

Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки ч. 3 ст. 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Отже, позивач мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування. Це відповідає принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.