Врятувати судову реформу від провалу посеред процесу допоможуть лише законодавчі зміни щодо Етичної ради — Павло Гречківський

Схоже, що для подолання кризи та завершення судової реформи потрібні законодавчі зміни щодо Етичної ради, яким донедавна категорично опиралися в офісі Президента України. Однак минулого тижня обережно заговорили про можливі корективи щодо діяльності Етичної ради.

Днями розпочала безпосередню роботу Етична рада, завданням якої є попередній відбір кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя — нарешті почалися співбесіди з кандидатами на 5 вакантних посади у складі ВРП. Також серед повноважень Першого складу Етичної ради — перевірка на доброчесність чинних членів ВРП.

Це все разом повинно було відбутися ще восени 2021 року, і мало ознаменовувати вихід з кризи під час реалізації судової реформи. Однак з початком роботи Етичної ради криза судової реформи тільки посилюється. Вища рада правосуддя вказує на загрозу припинення діяльності конституційного органу, а двоє членів ВРП від адвокатів — склали повноваження, не бажаючи узаконювати порушення незалежності суддів та адвокатури.

Про ризики від діяльності Етичної ради та перспективи судової реформи розповів Павло Гречківський, адвокат, заступник голови Комітету незалежності правосуддя Національної асоціації адвокатів України, член Вищої рали правосуддя (2019— 2022).

— Павле Миколайовичу, після того як ви вийшли зі складу органу суддівського врядування, оцініть, будь ласка, які перспективи у чинної судової реформи, підсиленої у 2021 році. Коли ВРП та ВККС зможуть розпочати роботу, а судова влада — отримати нових суддів?

— Попри великі очікування так званої громадськості, реалізація судової реформи в тому вигляді, в якому її було прийнято влітку 2021 року, нині не видається можливою. Це не сюрприз, а прогноз багатьох свідків грубого лобіювання цієї реформи всупереч Конституції та здоровому глузду, що здійснився. Очевидно, що найближчим часом механізм реформи заблокується.

Закон № 1635-IX запустив неузгоджені процеси та «розірвав» процедури, які мають працювати безперервно. Наприклад, процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Тож не треба шукати ворогів, які провалили реформу. Вона від початку була нездатною до практичного втілення завдяки її співавторам.

Через 200 днів після її пафосного старту існують два сценарії, за якими вона може рухатися далі: зупинення роботи Вищої ради правосуддя або Етичної ради. Забезпечити одночасну роботу цих органів неможливо, і причина в законі, прийнятому у шквальному режимі внесення поправок. Вони нібито мали радикалізувати реформу, але перетворилися на міну вповільненої дії, яка її знищить.

Нагадаю, основною метою цієї реформи було створити Етичну раду при Вищій раді правосуддя, щоб іще раз перевірити сумлінність і професіоналізм усіх чинних членів ВРП (за винятком Голови Верховного Суду). До Етичної ради увійшли 3 експерти-іноземці та 3 українські судді, водночас в іноземців — переважне право голосу. Основним завданням реформи було достроково звільнити місця у ВРП та поставити кадровий фільтр для відбору кандидатів на вакансії, щоб з’їзди суддів, адвокатів і навіть Верховна Рада не могли призначити тих, хто не підійшов трьом іноземним членам Етичної ради.

— Учора, 21 лютого, Етична рада розпочала співбесіди з кандидатами. Ніби все працює…

— Питання не в тому чи працює, а що і хто працюють, і над чим? Перший крок реформи — формування Етичної ради — проходив складно та хаотично. По суті, ініціативу щодо висування кандидатів за міжнародною квотою привласнили собі посольства. Саме від посольств кількох країн було відправлено до ВРП єдиний список кандидатів, який, згідно із законом, мали сформувати міжнародні організації, що протягом останніх 5 років надавали Україні міжнародну технічну допомогу в боротьбі з корупцією та в судовій реформі. Фактично порушення закону щодо процедури призначення підірвало легітимність Етичної ради.

Мінусом для її легітимності стало також оприлюднення проблемних сторінок біографії міжнародних експертів, яких надіслали в Україну перевіряти етичність кандидатів та членів ВРП. Наприклад, відставний американський суддя Роберт Корді виявився користувачем підробленого номера соціального страхування, а генпрокурор Естонії Лавлі Перлінг залишила високу посаду за рішенням Етичної ради прокурорів Естонії. Тобто авторитет, етичність і ділова репутація міжнародних експертів неідеальні. Це ставить під сумнів їх відповідність критеріям закону, який вимагає бездоганності від кандидатів до Етичної ради. Зрештою, з порушенням процедури й у такому дивному складі Етичну раду було сформовано автоматично, а не за рішенням голови Вищої ради правосуддя (ця посада вакантна досі).

Робота Етичної ради також не є надто прозорою, прогнозованою та зрозумілою. Наприклад, спочатку Етична рада вирішила провести оцінювання кандидатів на 5 вільних посад у ВРП і навіть призначила їм співбесіди. Проте перенесла інтерв’ю з кандидатами на пізніші дати і 26 січня оголосила про початок перевірок усіх 14 чинних членів ВРП. Власне одразу після того, як на знак протесту й пішли у відставку двоє членів ВРП — представників адвокатури. Зокрема таку заяву подав я.

— До речі, ви пішли, а ВРП продовжила роботу.

— Такий раптовий хід загрожував Вищій раді правосуддя неминучою втратою повноважності. У відповідь на дії Етичної ради члени ВРП заявили про готовність піти у відставку всім колективом. Водночас у ВРП зараз — 14 обраних та призначених членів. Звісно, якщо читати закон буквально, то там сказано, що ВРП є повноважною, коли у її складі 15 обраних та призначених членів, більшість із яких є суддями. Голова Верховного Суду входить до ВРП за посадою; профільний закон чітко відокремлює його статус від складу Ради, сформованого за квотним принципом. Але є думка, що Голова Верховного Суду обирається Пленумом Верховного Суду і за тією самою посадою входить до складу ВРП. У будь-якому разі подвійна інтерпретація закону — вже погано, і це може поставити під сумнів рішення, прийняті Вищою радою правосуддя.

Ба більше, повноважність ВРП все одно є вразливою. Усунення одного члена ВРП з будь-якої причини — і орган не зможе приймати рішення та відкривати засідання. Хоча б один негативний висновок Етичної ради — робота ВРП зупиниться. Певна річ, Етична рада поспішила запевнити, що початок перевірок усіх членів ВРП не означає звільнення з посади. Це фальшиве загравання зупинило членів ВРП від колективної відставки. Але це лише тактична пауза.

— Чому ви прогнозуєте, що у складі ВРП будуть знайдені «недоброчесні»?

— Без гучного призначення «непорядних» серед членів ВРП Етична рада не виправдає покладених на неї головних сподівань. Публічне вигнання з ВРП — це головна місія, головне шоу, яке має розіграти Етична рада в супроводі активістів. Проблема полягає в тому, що, виконавши цю місію, Етична рада заблокує роботу Вищої ради правосуддя на невизначений час. Прогнозувати заповнення вакансій майже неможливо, і співбесіди з кандидатами у ВРП не додають певності цьому прогнозу.

— Тобто якщо, приміром, адвокати, чи вчені, чи судді, чи навіть парламент не підтримають жодну із кандидатур, яку рекомендуватиме як доброчесну Етична рада, цей процес може затягнутися на нові й нові пів року. Тому потрібні законодавчі зміни щодо Етичної ради?

— Мабуть, розуміння, що це цугцванг, уже перейшло із судової до інших гілок влади.

Минулого тижня Комісія з питань правової реформи при Президентові провела засідання, присвячене поточній роботі ВРП та Етичної ради. Тема засідання цікава: збереження інституційної безперервності Вищої ради правосуддя. Проте за умов, передбачених чинним законом, забезпечити такий конституційний принцип неможливо.

Схоже, що розуміння цього вже сформовано. Адже президентська комісія не відповідає за роботу ВРП чи Етичної комісії, це незалежні органи. Комісія займається підготовкою законопроєктів. Відповідний законопроєкт, до речі, давно подано до парламенту (реєстраційний номер 5836), він передбачає чіткий порядок завдань для Етичної ради:

• спочатку — завершення оцінювання кандидатів та обрання їх на вакантні посади, а
• згодом — перевірка чинних членів ВРП.

Таким чином, усувається ризик неповноважності ВРП та можливість використовувати етичні перевірки як інструмент впливу на членів Вищої ради правосуддя.

Законопроєкт № 5836 також пропонує поновити притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності до створення нової служби дисциплінарних інспекторів. «Реформаторський» закон № 1935-ІХ ще влітку зупинив дисциплінарні провадження, які розглядала Вища рада правосуддя, і вимагав передати їх службі дисциплінарних інспекторів, яких очікувано досі не призначено через прогалини в цьому самому законі.

Ухвалення зазначеного законопроєкту може зараз врятувати судову реформу від провалу посеред процесу. Це дасть змогу заощадити ресурси та час, який доведеться витратити на подальші спостереження за явно невдалим експериментом над усією судовою системою.

Другий варіант — дочекатися рішення КСУ щодо (не-) конституційності судової реформи та, найімовірніше, весь процес проєктування реформи запускати на новий цикл.

Або нарешті зупинитися, перестати постійно щось змінювати і поставити запитання: до якого результату ми хочемо прийти? Працевлаштовувати друзів чи гарантувати правосуддя?

 

(Бесіду вела Ірина ГОНЧАР,
«Юридична практика»)