ВП ВС визначила юрисдикцію спору за позовом юридичної особи до виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів

Оскільки спір між боржником у виконавчому провадженні та приватним виконавцем про стягнення безпідставно набутих коштів не є спором із приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, то він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21, в якій ВС вирішував питання юрисдикційності спору щодо стягнення з приватного виконавця коштів, які він визначив як основну винагороду, проте виконавчі дії були фактично здійснені іншим приватним виконавцем.

Обставини справи

З позовом в районний суд загальної юрисдикції звернулося публічне акціонерне товариство (банк) в якому просило стягнути з державного виконавця безпідставно набуті кошти та відсотки за безпідставне володіння цими коштами.

Місцевий суд відмовив у відкритті провадження, вказавши, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду й направив справу для продовження розгляду.

Приватний виконавець оскаржив вказану ухвалу апеляційного суду у Верховному Суді.

Велика Палата ВС відмовила в задоволенні касаційної скарги, погодившись із висновком апеляційного суду.

Висновки ВС

Відмовляючи в задоволенні касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на два аспекти.

Спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства

Зокрема, ВП ВС звернула увагу на усталену практику, за якої спір щодо оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, який орган, у тому числі суд якої юрисдикції, видав виконавчий документ.

Проте ВС визнав, що предметом спору є не оскарження дій чи бездіяльності приватного виконавця як суб’єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття ним грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав.

«Спір у цій справі не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства», — констатувала ВП ВС.

Спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства

Також ВП ВС звернула увагу на те, що слід розрізняти підсудність справи за скаргою на дії/рішення державного (приватного) виконавця, які подаються за частиною 1 статті 339 ГПК України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції за правилами ГПК України, від справи, пов’язаної із цивільно-правовим спором, а саме стягненням безпідставно набутих грошових коштів на підставі норм ЦК України.

«Оскільки в цій справі спірні правовідносини пов’язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням відповідачем (фізичною особою) йому грошових коштів, то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. При цьому з урахуванням відсутності між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник із таких правовідносин, відсутності імперативних норм процесуального закону про зарахування такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства», — констатувала ВП ВС.

Також читайте: КЦС ВС нагадав про обов’язок суду перевіряти електронну пошту