ВП ВС виснувала, коли необізнаність про наявність заповіту не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини

Необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

За обставинами справи

Громадянин звернувся в суд із позовом до свого брата, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька. Стверджував, що не знав про складення батьком на його користь заповіту, який він знайшов після смерті матері, що, на його думку, є поважною причиною пропуску такого строку.

Місцевий суд, рішення якого залишив в силі апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вказавши, що позивач є спадкоємцем першої черги, тож це не може свідчити про поважність причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Висновки ВС

Велика Палата ВС відмовила в задоволенні касаційної скарги, зробивши такі акценти.

• Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з незнанням спадкоємця про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов’язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
• Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.
• Позивач у цій справі є спадкоємцем майна свого померлого батька за заповітом та за законом як спадкоємець першої черги.
• Навіть у разі незнання про наявність заповіту позивач повинен був учинити активні дії для прийняття спадщини – подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України шестимісячний строк.

ВП ВС констатувала, що факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про наявність заповіту, складеного на його ім’я, за умови невчинення ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об’єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Крім того, ВП ВС врахувала, що в цій справі спір виник між двома спадкоємцями-братами. Відповідач, який також є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину у встановленому ЦК України порядку, тому поновлення порушених, на переконання позивача, прав призведе до втручання у право власності відповідача, що не відповідатиме принципу пропорційності, а також до порушення принципу правової визначеності стосовно іншого спадкоємця, який добросовісно реалізував власні цивільні права.

«Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування, і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк із часу відкриття спадщини», — резюмувала ВП ВС.

Читайте також: Оголошено конкурсний
добір на три посади суддів КСУ
за квотою Президента України