ВП ВС вказала, суди якої юрисдикції мають розглядати спір про стягнення з держбюджету збитків за блокування податкової накладної

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролювального органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21.

Також у цій справі ВП ВС зробила низку висновків щодо:

• змін податкового законодавства;
• права на податковий кредит і пов’язаний із цим майновий інтерес;
• способів захисту платника податку;
• юрисдикції;
• відшкодування шкоди, заподіяної контролювальним органом.

Обставини справи

Підприємство звернулося в господарський суд з позовом до ГУ Державної податкової служби та ГУ Державної казначейської служби України про стягнення з державного бюджету України грошових коштів.

Позов мотивувало тим, що у зв’язку з блокуванням податковою службою реєстрацію оформленої цим підприємством податкової накладної воно допустило порушення умов договору, укладеного з ТОВ, унаслідок чого було змушене сплатити на користь свого контрагента штрафні санкції.

Сплату штрафних санкцій позивач вважає своїми збитками, у зв’язку з чим просив їх стягнути з держбюджету.

Рішенням Господарського суду Черкаської області, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд, позов задоволено. Суди брали до уваги, що підприємство довело всі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме:

• протиправність поведінки ГУ ДПС,
• наявність у продавця збитків,
• причиновий зв’язок між неправомірними діями ГУ ДПС і завданими збитками.

Висновки ВП ВС

Велика Палата ВС скасувала попередні рішення у справі та відмовила в задоволенні позову. ВС зробив низку висновків, зокрема такі.

• Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов’язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
• Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролювальним органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов’язок контролювального органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
• Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов’язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролювального органу, які перешкодили виконати цей обов’язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов’язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
• Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролювального органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.
• Оскарження рішення, дії або бездіяльності контролювального органу як таке, що спрямоване на відновлення суб’єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, заподіяної втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може.

Також читайте: Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги групи WOG у справі про оскарження рішення АМКУ про змову щодо цін на автогаз