ВП ВС: умови договору щодо щомісячної оплати обслуговування споживчого кредиту є нікчемними

Боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тож банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року (оприлюднена 27 липня 2022 року) у справі № 496/3134/19.

У цій справі ВП ВС надала відповіді на питання про те:

• чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»;
• чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.

Справу передала на розгляд ВП ВС колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС, зазначивши, що у переважній більшості випадків справи цієї категорії є малозначними в силу закону, тож вирішення ВП ВС цієї правової проблеми має стати орієнтиром під час вирішення подібних справ.

Обставини справи

Позивачка звернулася в суд з позовом до банку, в якому просила визнати недійсним кредитного договору.

Серед іншого позивачка вказувала, що з порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів» в договорі банком встановлено обов’язок позичальника сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно.

Місцевий та апеляційний суди відмовили в задоволенні позову.

Висновки ВС

Вирішуючи поставлені перед нею питання, ВП ВС зробила такі висновки.

Щодо наслідків укладення договору споживчого кредиту, який передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту

• Законом України «Про споживче кредитування», який вступив в дію 10 червня 2017 року, безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту;
• відповідно до частин 1 та 2 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит;
• умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними;
• тож умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, ВП ВС вказала, що пункти договору щодо обов’язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відступ від правових висновків

У зв’язку з висловленою позицією ВП ВС відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20.

Щодо належного способу захисту порушеного права

• якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину;
• суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті. Якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то зазначає цей висновок у мотивувальній частин судового рішення як обґрунтування висновку по суті спору.

З огляду на це ВС відмовила в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними положень відповідних пунктів кредитного договору саме у зв’язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Тож в цій частині ВП ВС постановила нове рішення, яким зобов’язала банк здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором з огляду на нікчемність відповідних пунктів цього договору.

Також читайте: Визнання грошових вимог банку в частині винагороди за користування кредитом у справі про банкрутство — висновок банкрутної палати КГС ВС