ВП ВС: для задоволення позову про відшкодування Україною шкоди, заподіяної терористичними актами, необхідно встановити порушення державою конкретного обов’язку за Конвенцією

Держава не несе майнової відповідальності перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Водночас стягнення з України відшкодування (компенсації) за порушення нею прав і свобод згідно з Конвенцією можливе. Проте лише за протиправні дії чи бездіяльність власне України, тобто за невиконання (неналежне виконання) її негативних і позитивних (матеріальних, процесуальних) обов’язків із гарантування конвенційних прав кожному, хто перебуває під юрисдикцією саме нашої держави.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17.

Це не новий висновок. Уперше він був зроблений у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц.

Обставини справи

Громадянин звернувся з позовом до України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю його матері внаслідок терористичного акту. Матір загинула у 2015 році на тимчасово окупованій території України в Донецькій області.

Стверджував, що вже з огляду на сам факт такої її загибелі Україна зобов’язана відшкодувати моральну шкоду.

Суди першої та апеляційної інстанції задовільнили позов. Ці рішення скасовані ВС, а позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Ключові питання

Велика Палата ВС звернула увагу, що ключовими питаннями у справі були такі:

• чи перебувала мати позивача під юрисдикцією України в сенсі статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
• чи порушила наша держава певні її обов’язки з тих, які випливають із права на життя.

Висновки ВП ВС

• Самі собою факти загибелі людей на підконтрольній уряду України території, тобто на тій, на якій він здійснює юрисдикцію в сенсі статті 1 Конвенції (зокрема, у межах державного кордону в періоди проведення АТО, операції Об’єднаних сил), не означають автоматичного порушення гарантій права на життя за статтею 2 Конвенції.
• Тим більше не означає такого автоматичного порушення і загибель людей на території, яку держава в межах її кордонів із незалежних від неї причин не контролює (тобто на тій, на якій вона не здійснює юрисдикцію в сенсі ст. 1 Конвенції).
• Аналогічно не є підставою для покладення на державу відповідальності за Конвенцією самі собою факти порушення в межах кордонів України (зокрема, і в періоди проведення АТО, операції Об’єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.

Для того щоб задовольнити позов про відшкодування Україною шкоди (майнової, моральної), заподіяної терористичними актами в періоди проведення АТО, операції Об’єднаних сил, суди мають установити порушення нашою державою конкретного її обов’язку за Конвенцією.

А для цього повинні з’ясувати:

• підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога);
• чи мала Україна в сенсі ст. 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення;
• якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов’язки з такого гарантування на відповідній території (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов’язку, то в чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв’язок між ними і невиконанням або неналежним виконанням відповідного обов’язку);
• чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).

У разі встановлення факту порушення державою позитивних обов’язків розробити компенсаційні механізми за неправомірне втручання у певне право чи провести об’єктивне й ефективне розслідування незалежним органом факту такого неправомірного втручання це відшкодування буде суттєво меншим, ніж за порушення державою негативного обов’язку не втручатися безпідставно у вказане право людини, яка перебувала під державним контролем.

Також читайте: ВС оприлюднив текст постанови, в якій сформульовано висновок щодо судового імунітету рф у справі про відшкодування шкоди