Воєнна оптимізація трудових відносин — здобутки та розчарування — PRAVO.UA Воєнна оптимізація трудових відносин — здобутки та розчарування — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Воєнна оптимізація трудових відносин — здобутки та розчарування

Воєнна оптимізація трудових відносин — здобутки та розчарування

  • 12.07.2022 14:54
Адаптація трудового законодавства
Микола Войтович, адвокат АФ «Грамацький і Партнери»

З початку повномасштабного вторгнення та агресії проти України її бізнес зіткнувся з проблемами досі небаченого масштабу. На перший план вийшли питання виживання, збереження діяльності та цілісності майна, утримання робочих місць, грошового забезпечення працівників та підтримки обороноздатності країни.

Організація трудових відносин

Оскільки успіх як армії, так і бізнесу пов’язаний з ефективністю управління людськими ресурсами, природно, що застаріле та ригідне трудове законодавство потребувало якнайшвидшої адаптації до нових умов. У цьому плані законодавець спрацював порівняно швидко, прийнявши 15 березня Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон від 15.03.2022), який частково вирішив деякі питання воєнного часу.

Водночас закон приймався нашвидкуруч, тому природно, що він містить певні неточності, прогалини в регулюванні та розумінні, різночитання, що в сукупності створило ризики виникнення трудових спорів. Коментарі Мінекономіки від 23.03.2022 прояснили деякі моменти, але юридична сила цих коментарів не давала впевненості, що наведені роз’яснення буде підтримано під час вирішення спору.

Оптимізація трудових відносин

Таким чином, законодавець продовжив спроби вже не організувати, а оптимізувати трудове законодавство до викликів воєнного стану, що втілилося в прийнятому 1 липня Законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (Закон від 01.07.2022). Зазначений закон покликаний залатати деякі прогалини в регулюванні, підвищити ефективність реагування на виклики часу.

Дійсно, Закон від 01.07.2022 у цілому позитивно вплине на бізнес, він містить чимало прогресивних змін, що додають гнучкості учасникам трудових відносин. Законом вирішуються деякі проблеми воєнного часу, усуваються старі законодавчі прогалини для потреб також і мирного часу.

Прикладом змін є:
  • встановлення можливості електронного обміну документами між роботодавцем та працівником;
  • встановлення додаткових підстав для звільнення;
  • скасування обов’язку роботодавців із збереження за мобілізованими працівниками середнього заробітку;
  • зміна порядку використання відпусток та компенсації за щорічні відпустки;
  • уточнення порядку виплат сум під час звільнення та відповідальність за затримку таких виплат;
  • підсилення захисту прав працівників в разі призупинення трудового договору;
  • обмеження державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю під час воєнного стану.

Ложка дьогтю

Утім, не обійшлося і без розчарувань. У цьому випадку вони викликані змінами норми тривалості робочого часу. Але почнемо з історії виникнення проблеми.

Чи не кожен працівник знає, що нормальна тривалість його робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України). Проте така норма є закономірною у мирний час. Під час же воєнного стану та в умовах широкомасштабної агресії проти України її армія потребує значного людського ресурсу, який забезпечується шляхом проведення загальної мобілізації.

Водночас людський ресурс – це не тільки запорука успіху збройних сил, а і життєва необхідність для будь-якого бізнесу. Проблема стала особливо гострою для підприємств, у яких кількість працівників вимірюється десятками і більше. Раптове масове відлучення мобілізованих працівників від роботи призвело до утворення значної кількості вакантних робочих місць, які часто неможливо оперативно заповнити, особливо якщо мова йде про вузькоспеціалізовані посади. А дефіцит робочої сили, звісно, не дає змоги повною мірою виконувати поставлені виробничі цілі. Таким чином, підприємства зіткнулися з іще одним складним викликом.

І якраз Закон від 15.03.2022 частково допоміг бізнесу вирішити цю проблему. Статтею 6 закону було збільшено нормальну тривалість робочого часу, що не повинна була перевищувати 60 годин на тиждень. Таким чином, роботодавці отримали можливість частково розподілити роботу мобілізованих працівників між їх колегами на місці. На практиці це суттєво допомогло середнім та великим підприємствам у відновленні та підтримці виробництва.

Водночас, попри додаткове навантаження на працівників, для них позитивним моментом було пропорційне додатковим годинам збільшення оплати праці. Про це прямо не було вказано в законі, але непрямо — випливало з принципів трудового права та гарантій працівників.

Нова версія оптимізованих трудових відносин повертає абсолютну більшість роботодавців до «мирної» нормальної тривалості робочого часу.

Закон від 01.07.2022 вносить зміни до статті 6 Закону від 15.03.2022, внаслідок чого 60-годинну тижневу норму можна буде встановлювати лише підприємствам критичної інфраструктури.

Ми не применшуємо важливості нарощування виробничих можливостей підприємств критичної інфраструктури, але не варто залишати напризволяще інших роботодавців, які хоч прямо і не залучені до нарощування обороноздатності країни, але намагаються максимально ефективно виконувати тилову роботу — підтримання платоспроможності населення та забезпечення його потреб у товарах та послугах.

Якщо законодавець вважав, що завдяки 60-годинній тижневій нормі недобросовісні роботодавці надмірно і невибірково експлуатували працівників, то замість скасування  збільшеної норми можна було б застосувати запобіжники проти такої надмірної та невибіркової експлуатації. Наприклад, надати таке право роботодавцям, в яких дійсно відбулася мобілізація певної кількості працівників із встановлення відсоткового порогу мобілізованих працівників від загальної кількості. Або встановити добровільний характер збільшення норми годин, тобто надати можливість її збільшення лише за згодою працівників, для яких можливість додаткового заробітку в такий складний час була б найкращим заохоченням для додаткових годин роботи.

Та й зміна правил гри в її процесі, коли роботодавці за ці кілька місяців уже вибудували, запровадили та пристосувалися до нової можливості, не відповідає принципу правової визначеності. Ба більше, зміни наберуть чинності наступного дня після опублікування Закону від 01.07.2022, не даючи таким чином підприємствам часу, достатнього для пристосування до нових умов.

Зрештою, така зміна не відповідає самій ідеї Закону від 01.07.2022, що закладена в його пояснювальній записці, відповідно до якої оптимізація трудових відносин спрямована на вирішення найбільш нагальних питань щодо подолання гострих воєнних викликів.

Підсумовуючи викладене вище, можемо констатувати, що запропонована законодавцем оптимізація трудових відносин до умов воєнного стану загалом матиме позитивний впив на бізнес-процеси. Водночас не обійшлося і без ложки дьогтю в бочці меду.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA