Витрати на правничу допомогу: нова позиція Великої Палати

Суд стягне витрати на правничу допомогу за умов:

їх опису в договорі з адвокатом;

детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг;

своєчасного подання доказів;

недоведення їх неспівмірності стороною, яка прагнула зменшення.

Велика Палата Верховного Суду стягнула на користь  відповідача у справі, що розглядалася з 2015 року, витрати на правничу допомогу в розмірі 64 074 грн. Однак у стягненні 50 894 грн було відмовлено через несвоєчасне подання доказів.

З аргументами суду можна ознайомитись у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. 

Докладний аналіз постанови буде опубліковано в наступному номері «Юридичної практики».

Ухвалюючи рішення про розподіл судових витрат, Велика Палата висловила позицію з таких питань.

Щодо оцінки витрат на професійну правничу допомогу

Для цілей розподілу судових витрат:

– розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включно з підготовкою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі  доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;

– розмір компенсації витрат адвоката встановлюється  договором про надання правничої допомоги на підставі  доказів;

– сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

– заявлені витрати на адвоката мають бути  співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Щодо ролі суду в розподілі судових витрат

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов’язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат

 ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу

Велика Палата вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів стосовно розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

Сподобався матеріал — підпишись на Telegram-канал «Юрпрактики».