Якщо військовослужбовець втратив військове майно не в наслідок порушення правил зберігання зброї, а з причин, що не залежали від його волі, в його діях відсутній склад такого злочину, як втрата військового майна.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову у справі № 225/1673/19.
Справа стосувалася втрати військовослужбовцем холодної зброї під час його перебування на бойовому завданні в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької області.
У зв’язку з тим, що диспозиція ст. 413 КК України є бланкетною, судам під час кваліфікації таких кримінальних правопорушень необхідно керуватися вимогами правил, передбачених відповідними нормами військових статутів, законів, наказів, прийнятих для запобігання втраті військового майна. Суди зобов’язані ретельно з’ясовувати і зазначати в рішеннях, у чому саме полягали названі в цій статті порушення, зокрема:
- яких норм правил зберігання військового майна не додержано;
- чи є причинний зв’язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Скасувавши вирок, ККС ВС вказав, що у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд першої інстанції:
- не зазначив і не встановив, у чому полягала бездіяльність обвинуваченого;
- не вказав, які конкретно дії він вчинив усупереч вимогам правил, передбачених відповідними нормами військових статутів, законів, наказів тощо, призначених для запобігання втраті військового майна;
- не обґрунтував, що військовослужбовець утратив ніж саме внаслідок їх порушення.
Кримінальне правопорушення, скоєне шляхом втрати військового майна, може бути кваліфіковано виключно за наявності дій або бездіяльності військовослужбовця, що призвели до такої втрати.
Видавництво 
Завантажується ...
