Верховний Суд: на захисті платників податків чи податкової Верховний Суд: на захисті платників податків чи податкової
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Верховний Суд: на захисті платників податків чи податкової

Верховний Суд: на захисті платників податків чи податкової

  • 17.06.2020 16:12

Судова практика на рівні судів касаційної інстанції доволі довго дотримувалась позиції, що платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу про проведення перевірки незалежно від того, що такий акт вичерпав свою дію внаслідок його реалізації, прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 812/602/17, постанови Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14 та від 27.01.2015 у справі № 21-425а14).

Однак 21.02.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 826/17123/18, в якій сформував зовсім іншу позицію щодо правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та проведення перевірки. У цій постанові Верховний Суд дійшов таких  висновків:

«У разі якщо контролюючим органом було проведено перевірку на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. При цьому, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень».

Отже, на даний час дискусійним стало питання щодо можливості оскарження рішення контролюючого органу про проведення перевірки після його реалізації як самостійного предмета позову. Підтвердженням цього є ухвала Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі № 826/9464/18, якою на вирішення як виключної правової проблеми до Великої Палати Верховного Суду було передано питання щодо можливості оскарження рішення про проведення перевірки, що було реалізовано шляхом безпосереднього проведення перевірки.

На мою думку, позиція судів касаційної інстанції в цьому питанні, яка існувала до прийняття Верховним Судом постанови від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, була і залишається правильною.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає повноваження суду  та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, є Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України,  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За визначенням, яке міститься в статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальним актом є акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України).

Отже, ні Кодекс адміністративного судочинства України, ні Податковий кодекс України не розмежовують індивідуальні акти в контексті можливості їх оскарження на такі, що продовжують діяти, або ж такі, що вичерпали свою дію на момент звернення до суду з відповідним позовом.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. У зв’язку з цим вважаю, що незалежно від того, чи було проведено перевірку, платник податків не може бути позбавлений права оскаржити рішення контролюючого органу про проведення такої перевірки, оскільки право на судовий захист, яке пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не залежить від наслідків його реалізації, а саме виконання рішення про проведення перевірки не може виправдовувати його протиправність.

Встановлення судовим актом протиправності рішення про проведення перевірки, яке вичерпало свою дію, слугує також такій меті:

  • ухвалення судового рішення в такій справі запобігатиме допущенню повторного аналогічного порушення прав позивача або осіб, що опинилися у схожих обставинах, з боку відповідача і дасть змогу останньому діяти надалі з урахуванням правової позиції суду;
  • лише задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про проведення перевірки дасть змогу найбільш чітко і правильно диференціювати можливі порушення за мірою їх впливу на кінцевий результат, відокремивши суттєві, тобто ті, що призводять до обов`язкового скасування індивідуального акта, від незначних, формальних, що не вплинули і не могли вплинути на результати перевірки.

Таким чином, відхід судом найвищої інстанції від усталеної впродовж тривалого часу практики щодо можливості оскарження рішення про проведення перевірки, яке вичерпало свою дію, створить дискримінаційні умови для платників податків щодо можливості оскарження рішення про призначення контролюючим органом неправомірної перевірки та фактично обмежить їх у гарантованому Конституцією України праві на судовий захист.

Автор:

адвокат ЮК «АМБЕР»

Андрій Валенко

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA