Велика Палата відступила від висновку щодо переривання позовної давності

Велика Палата розмежувала поняття переривання і зупинення позовної давності, визначивши, що перебіг позовної давності переривається:

• у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також
• якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Новий висновок викладено у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19.

Велика Палата відступила від висновку про застосування статті 264 ЦК, згідно з яким позовна давність шляхом пред’явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред’явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Висновок сформульовано у постановах:

• від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц;
• від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17.

Велика Палата вказала на відсутність загального правила про переривання позовної давності пред’явленням особою позову.

Так, зі статей 263 та 264 ЦК вбачається:

• після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується;
• у випадку зупинення позовної давності від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг цього строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов’язку.