Велика Палата відступила від висновку про трансформацію зобов’язальних відносин в охоронні щодо припинення поруки

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, згідно з яким:

• наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме собою свідчить про закінчення строку дії договору;
• на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Новий висновок

Рішення суду про стягнення заборгованості, зокрема з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення – характер та обсяг прав та обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

“Отже, саме собою набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення”, – зазначено в новій постанові Великої Палати від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Тобто закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Раніше “Юридична практика” писала, що суд не визнає поруку недійсною через обман банку, оскільки комерсант має бути обачним.