Уніфікація наявної судової практики та напрацювання практики в нових напрямах – у фокусі уваги учасників круглого столу «Антикорупційне правосуддя в Україні – 2019-2022»

Роботу круглого столу «АНТИКОРУПЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ – 2019-2022» продовжило обговорення питань уніфікації судової практики, а саме правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, стандартів доказування в «санкційних» спорах, а також практики застосування цивільної конфіскації.

Своє бачення з цих питань висловили Карина Ільченко, керівник управління забезпечення реалізації санкцій департаменту санкційної політики Міністерства юстиції України, Наталія Антонюк, секретар Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, Дмитро Михайленко, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, Олена Кроловецька, керівник першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, та Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS Law Firm.

Модерували дискусію Олександр Семенников, голова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, та Рустам Колесник, шеф-редактор газети «Юридична практика».

«Санкційна» практика

Зокрема, Карина Ільченко розповіла про новий для України механізм блокування активів осіб, щодо яких запроваджено санкції.

Спікер нагадала, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб», який набув чинності 24 травня 2022 року, внесено зміни в закон про санкції.

«Цими змінами передбачено додатковий вид санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів, що безпосередньо належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано через інших юридичних осіб або фізичних осіб вчиняти дії, за змістом тотожні здійсненню права розпоряджання ним», — зауважила пані Ільченко.

За її словами, така санкція має винятковий характер і може бути застосована лише до осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності України.

Також спікер зазначила, що в Міністерстві юстиції України було створено підрозділ санкційної політики, який розробив порядки взаємодії з іншими органами, що мають право виявляти та отримувати інформацію, яку може бути використано для обґрунтування і подання як доказів під час вчинення позовів.

Такий механізм може бути застосовано за двох умов:

• повинен діяти правовий режим воєнного стану;
• внесено санкцію у вигляді блокування активів відповідно до рішення РНБО, введеного в дію указом Президента України.

«Санкція дійсно обмежує право власності, гарантоване Конституцією України, але ми розглядаємо це як компенсаційний інститут, завдяки якому можна відшкодувати заподіяні збитки. Особа, яка, розуміючи свої дії, приймає рішення про перехід на бік агресора, повинна компенсувати збитки», — підсумувала Карина Ільченко.

Уніфікація судової практики

Про уніфікацію практики та актуальні правові позиції ККС ВС в антикорупційних справах розповіла Наталія Антонюк, секретар Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

«Уніфікація практики — це основне завдання ВС, оскільки один підхід має бути до всіх категорій справ, адже забезпечення справедливості та балансу верховенства права без забезпечення однозначного підходу в однакових ситуаціях неможливе», — зазначила у своїй доповіді Наталія Антонюк.

Розповідаючи про актуальні правові позиції ККС ВС в антикорупційних справах, спікерка серед іншого звернула увагу на справу № 290/278/21 ККС ВС, яка стосується строків досудового розслідування. У цій постанові ВС сформулював правову позицію, що якщо слідчий або прокурор своєчасно звернувся з клопотанням про подовження строків досудового розслідування (протягом строку, визначеного КПК України), однак таке клопотання не було розглянуте слідчим суддею в межах строків досудового розслідування, а рішення прийнято поза цими строками, то процесуальна поведінка прокурора в такому випадку є належною. Тож після прийняття ухвали слідчим суддею строки є подовженими з 00 год. наступного дня, який слідує за кінцевим днем закінчення строку досудового розслідування.

Також у справі № 758/12538/20 ККС ВС зробив висновок, що у випадках, коли прокурор належним чином повідомив захисника, з моменту прийняття такого рішення періоди надходження кореспонденції, ознайомлення з матеріалами справи захисником не враховуються в строки досудового розслідування.

Окрім того, за словами Наталії Антонюк, багато позицій, сформованих ВАКС, були підтримані ККС ВС. Прикладом може слугувати провадження у справі № 454/2576/17. У ньому захист ставив питання порушення органом досудового розслідування правил предметної підслідності, з огляду на те що відомості в ЄРДР вніс старший слідчий прокуратури, а надалі це досудове розслідування здійснювали детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

Верховний Суд погодився з висновками ВАКС та його Апеляційної палати про визнання таких доводів необґрунтованими. Суд зазначив, що можливість вчинення прокурором процесуальних дій, зокрема внесення відомостей в ЄРДР, а також вчинення процесуальних дій іншого характеру не є порушенням вимог КПК України і не може призводити до визнання відповідних доказів недопустимими.

Судові виклики

Зі свого боку, Дмитро Михайленко, розповідаючи про тенденції практики Апеляційної палати ВАКС, підкреслив, що за три роки ВАКС та Апеляційною палатою сформовано низку напрямів у судовій практиці, яка є доволі прогнозованою.

«Проте за наявності прогнозованої практики перед судом постійно постають виклики в питаннях, щодо яких ще тільки починає формуватися практика», — зауважив Дмитро Михайленко.

Зокрема, серед таких питань:

• проблема застосування пункту 10 статті 284 КПК України щодо закриття кримінального провадження за спливом строків досудового розслідування після повідомлення про підозру;
• критерії надання дозволу для здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду;
• визнання необґрунтованими активів, які були зареєстровані за третіми особами.

Нові механізми в дії

Олена Кроловецька розповіла про досить нову процедуру для України – визнання активів необґрунтованими. За словами Олени, цивільна конфіскація запроваджена в Україні в 2019 році та саме тому потрібно дуже багато часу для встановлення хоча б контурів судової практики.

Специфікою цивільної конфіскації необґрунтованих активів є те, що в цій процедурі закріплено презумпцію необґрунтованості таких активів. Тобто суд визнаватиме необґрунтованими активи, якщо не встановлено, що такі активи або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті на законних підставах. Ця презумпція є спростовною, тобто тягар доказування законності набуття таких активів покладається на відповідача.

«Вважаємо, що розгляд таких справ за правилами цивільного судочинства і застосування цивільної презумпції «існування розумних підстав вважати», яка має не такий значний тягар доказування, ніж презумпція в кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», забезпечує швидкість розгляду таких справ, а також дає змогу заощаджувати відповідні державні ресурси», — підкреслила Олена Кроловецька.

Тематику цивільної конфіскації продовжив виступ Сергія Лисенка. Серед іншого спікер зазначив, що цивільна конфіскація є новою для України, проте не для європейської та світової практики.

«Специфікою таких позовів є те, що предметом доказування будуть не злочинні дії конкретної особи, а саме розгляд неправомірності доходів, на підставі яких майно набувалося», — зауважив пан Лисенко.

Також доповідач зупинився на тенденціях, які слід враховувати як стороні захисту, так і стороні обвинувачення. Для прикладу спікер згадав відому «справу про жомову яму», в якій суд зазначив, що європейські та універсальні правові стандарти можуть заохочувати до конфіскації майна осіб, що пов’язані із серйозним кримінальним злочином, а також до того, що тягар доведення законності походження майна може бути перекладено на відповідачів у цих кримінальних провадженнях.

Окрім того, спеціальна конфіскація може застосовуватись не тільки безпосередньо до майна, яке було отримано незаконним шляхом, а й до майна і доходів, які були отриманні шляхом конвертування і перетворення цінностей, отриманих злочинним шляхом.

Також Сергій Лисенко зупинився на питаннях статусу викривачів корупції. Зокрема, він звернув увагу на позицію Верховного Суду щодо цього.

«ВС зробив висновок, що статус викривача не підтверджується якоюсь спеціальною довідкою і вимагати від нього якогось документа на підтвердження є незаконним. Фактично він набуває такого статусу з моменту, коли вчинив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог законодавства про запобігання корупції», — зазначив Сергій Лисенко.

Також читайте: «ВАКС — це саме той суд, який змушує працювати всіх учасників судового процесу» — учасники круглого столу «Антикорупційне правосуддя в Україні – 2019-2022»