Угода про визнання винуватості: «відкуп» за корупцію чи міжнародне зобов’язання

Григорій Мамка, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, д.ю.н.

«Легалізує «відкуп» за корупцію»… «Рада дозволить корупціонерам легально відкуповуватися від в’язниці»… Новини з такими гучними заголовками в липні цього року з’явилися в деяких медіа та соцмережах окремих громадських активістів. Ці всі застереження стосувалися законопроєкту № 11340. Його розробив Кабмін, а Верховна Рада ухвалила за основу 18 липня 2024 року. Пропоную розібратись, наскільки гучні заголовки відповідають дійcності та про що насправді йдеться у законопроєкті.

Про угоду про визнання винуватості

У 2012 році ухвалено нову редакцію Кримінального процесуального кодексу України (КПК), де однією з новацій стало впровадження процедури та порядку укладення угод у кримінальних провадженнях (гл. 35). Головна мета цих угод — забезпечення процесуальної економії, тобто спрощення розгляду кримінальних проваджень, зменшення навантаження на органи досудового розслідування та суд (суддю), витрат на ведення процесу, а також задоволення інтересів сторін, наприклад, забезпечення потерпілому права на швидке і повне відшкодування заподіяної шкоди, а щодо обвинуваченого — звільнення від покарання, уникнення невизначеності щодо покарання у суді, у деяких випадках застосування до нього альтернативного покарання або його зниження.

Так, ст. 468 КПК встановлює, що у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1. угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2. угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (угода про визнання винуватості).

Угода про примирення — це добровільна угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, в якій узгоджуються умови відповідальності підозрюваного або обвинуваченого за умови вчинення ним дій, спрямованих на відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення, а також дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого.

Угода про визнання винуватості — це добровільна угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, в якій названі сторони узгоджують умови відповідальності підозрюваного або обвинуваченого залежно від його дій після початку кримінального провадження або після вручення письмового повідомлення про підозру щодо співпраці у розслідуванні кримінального правопорушення.

Ст. 469 КПК встановлює основні процедурні моменти ініціювання угоди про визнання винуватості. Зокрема, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1. кримінальних проступків, нетяжких  та тяжких злочинів;
2. особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3. особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може укладатися щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода заподіяна лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода заподіяна державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається. Крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих.

Ст. 470 КПК зазначає, що прокурор, вирішуючи питання про укладення угоди про визнання винуватості, зобов’язаний враховувати такі обставини:

1. ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
2. характер і тяжкість обвинувачення (підозри);
3. наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
4. наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку, а для підозрюваного чи обвинуваченого – також його відмова від здійснення прав на судовий розгляд та показання свідків і доказів, що свідчать на його користь.

Суд зобов’язаний переконатися на судовому засіданні, що сторони уклали угоду добровільно, тобто вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладання угоди за необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за результатами їх розгляду, а також викликати до судового засідання осіб та опитати їх.

Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК та/або закону.

Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1. умови угоди суперечать вимогам КПК та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким за те, до якого передбачена можливість укладення угоди;
2. умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3. умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4. існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним або сторони не примирилися;
5. очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе згідно з угодою зобов’язань;
6. відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена. В такому випадку він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

У КПК передбачаються також і правові наслідки у випадку невиконання угоди.

Тож якщо угода про визнання винуватості не виконується, потерпілий чи прокурор мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Варто також зазначити і те, що своєю ухвалою суд може скасувати вирок, яким затверджена угода, якщо особа, що звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або скерування матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку. Нагадаємо ще й те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Отже, чинне законодавство вже передбачає процедуру укладення угод про визнання винуватості. Зокрема, є можливість укладання таких угод навіть для особливо тяжких злочинів, які розслідує НАБУ, за умови, що підозрюваний або обвинувачений викриває іншу особу, причетну до цього злочину, і це підтверджується доказами.

Додамо трохи статистики щодо таких угод.

Згідно з даними, наданими Офісом Генерального прокурора у відповідь на моє депутатське звернення, за результатами досудового розслідування до суду було скеровано обвинувальні акти з угодами про визнання винуватості:

• у 2021 році — 10 402 випадки, з них НАБУ — 3;
• у 2022 році — 11 543 випадки, з них НАБУ — 1;
• у 2023 році — 15 810 випадків, з них НАБУ — 35;
• за перше півріччя 2024 року — 8 001 випадок, з них НАБУ — 2.

Як бачимо, процедура укладення угод про визнання винуватості досить часто застосовується правоохоронними органами та органами прокуратури України на етапі досудового розслідування. Однак на практиці спостерігається значний дисбаланс у кількості таких угод, укладених детективами НАБУ та антикорупційними прокурорами. Тобто якщо законодавчо це питання врегульовано, система угод працює, то це вказує на те, що хтось щось не так робить.

Про обґрунтування законопроєкту та міжнародний складник

У 2022 році Україна подала заявку на членство до ЄС, отримавши від Європейської комісії сім рекомендацій, одна з яких — посилення боротьби з корупцією через активні та ефективні розслідування і забезпечення належної динаміки судових справ та вироків.

В Антикорупційній програмі на 2023—2025 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220, підкреслено, що НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура ефективно виконують свої завдання завдяки уточненню положень щодо укладення угод про визнання винуватості у корупційних справах.

Для цього був прийнятий закон, який:

• дозволяє укладати угоди про визнання винуватості у справах НАБУ за умови відшкодування збитків (крім організаторів злочинів);
• передбачає можливість звільнення від покарання з випробуванням у разі затвердження таких угод;
• розширює перелік покарань, які можуть бути узгоджені сторонами для звільнення від покарання з випробуванням, а також розширює перелік додаткових покарань;
• встановлює можливість подовження іспитового строку та тривалого терміну погашення судимості у випадках тяжких корупційних злочинів;
• передбачає можливість продовження судового провадження у разі відмови суду затвердити угоду про визнання винуватості;
• дозволяє повторне звернення до суду з угодою, якщо усунуті підстави для відмови.

Визначає, що спори про підслідність у справах НАБУ вирішуються тільки Генеральним прокурором або керівником САП.

У березні 2024 року план України, схвалений Кабміном, передбачив прийняття закону про удосконалення процедури укладення угод зі слідством. Таким чином, Україна зобов’язалася вдосконалити процедуру укладення угод про визнання винуватості, що може значно полегшити розслідування складних корупційних справ і сприяти належній динаміці судових процесів, як це й рекомендувала Європейська комісія.

Про цілі та завдання

Отже, законопроєкт № 11340 передбачає зміни до Кримінального кодексу (КК) та КПК для створення механізму укладання угод про визнання винуватості у корупційних правопорушеннях. Ці зміни стосуються осіб, які обвинувачуються у таких злочинах і відшкодовують збитки повністю або частково.

Так, пропонується доповнити ч. 3 ст. 53 КК положеннями, що передбачають щодо корупційних правопорушень застосування штрафу як додаткового покарання у разі укладення угоди про визнання винуватості у випадках, коли таке покарання не передбачено в санкції статті.

Розмір штрафу визначається залежно від тяжкості злочину:

• кримінальний проступок: 204 тис. грн — 2,04 млн грн;
• нетяжкий злочин: 2,057 млн грн — 20,4 млн грн;
• тяжкий злочин: 20,417 млн грн — 102 млн грн;
• особливо тяжкий злочин: 102,017 млн грн — 204 млн грн.

Також пропонується доповнити КК України ст. 69² (“Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, за наслідками укладання угоди про визнання винуватості у корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень”).

Законодавці пропонують дозволити призначати більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, за укладання угоди про визнання винуватості у корупційних справах. Якщо підозрюваний викриває іншого учасника злочину і це підтверджено доказами, відшкодовує збитки (повністю або частково), суд може затвердити угоду, навіть якщо узгоджене покарання є нижчим за мінімальне, передбачене законом. Однак у такому випадку особа не може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, пропонується доповнити ст. 75 (“Звільнення від відбування покарання з випробуванням”) КК України.

Законодавці пропонують дозволити суду звільняти від покарання з випробуванням у корупційних справах. Це можливо, якщо затверджено угоду про визнання винуватості, і ця угода передбачає звільнення від позбавлення волі на строк до восьми років або інше м’яке покарання. Іспитовий строк у такому випадку встановлюється судом на період від двох до шести років.

Змінами до ст. 77 КК до переліку додаткових покарань пропонується додати конфіскацію майна.

Законодавці пропонують змінити і ст. 89 КК та встановити строк погашення судимості з моменту вироку і продовжити його на шість років за умови, що особа не вчинить нового злочину. Якщо на момент закінчення строку особа не відбула додаткове покарання, вона визнається такою, що не має судимості, після його відбуття.

Змінами до ст. 469 (“Ініціювання та укладення угоди”) КПК пропонується передбачити можливість укладання угоди у особливо тяжких злочинах, віднесених до підслідності НАБУ, за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Крім того, передбачається, що у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних із корупцією, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим буде погоджуватися:

1. у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину — з керівником органу прокуратури або його заступником;
2. у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину — з Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або його заступником.

У кримінальних провадженнях щодо тяжкого та особливо тяжкого злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим здійснюється:

1. у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, — за погодженням із заступником Генерального прокурора — керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (виконувачем обов’язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) або заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
2. у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, — за погодженням із заступником Генерального прокурора — керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (виконувачем обов’язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури).

Законопроєктом пропонується внести зміни і до ст. 474 (“Загальний порядок судового провадження на підставі угоди”) КПК щодо встановлення можливості продовження судового провадження у загальному порядку, якщо суд відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості, а сторони кримінального провадження проти цього не заперечують.

Законодавці пропонують також дозволити сторонам кримінального провадження вносити зміни до укладеної угоди до того, як суд піде до нарадчої кімнати. Також вони передбачають, що повторно звернутися з угодою в одному провадженні можна лише один раз, якщо усунуто причини, через які суд відмовив у її затвердженні. Якщо суд вдруге відмовить у затвердженні угоди, подальші звернення з цією угодою в цьому провадженні не допускаються.

Замість висновків

Отже, зміни до законодавства, що запропоновані урядом для виконання міжнародних зобов’язань, не є «відкупом» від кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, як стверджували деякі активісти. Ініціювати угоду про визнання винуватості можуть як сторона обвинувачення, так і захисту. Однак остаточне рішення залишається за прокурором, який може або погодитися на таку угоду, або відмовитися від неї. Примусити прокурора запропонувати угоду підозрюваному чи погодитися на неї неможливо.

До того ж у випадках корупційних правопорушень угоду необхідно погоджувати з керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Нагадаю, що на початку цього року Верховна Рада ухвалила закон про автономію САП, а нового керівника САП було обрано за участю міжнародних експертів. Ба більше, укладення угоди про визнання винуватості повинно затверджуватися судом, і у випадках корупційних правопорушень це здійснюється Вищим антикорупційним судом (ВАКС). Тобто процес затвердження угоди включає також судовий контроль. Механіка дій така: підозрюваний або обвинувачений у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, який розслідується НАБУ, може укласти угоду за умови відшкодування збитків. Така угода повинна бути погоджена з керівником САП і затверджена ВАКС.

Однак зважаючи на українські реалії та нові привілеї для антикорупційних органів, такі як надання права антикорупційним прокурорам укладати угоди з підозрюваними та обвинуваченими в корупційних справах із призначенням великих штрафів на практиці, на мою думку, це помітно не вплине на викриття корупціонерів та зменшення корупції у вищих ешелонах влади. Крім того, це навряд змінить кінцеві результати розгляду кримінальних проваджень у ВАКС. Упевнений, боротьба з корупцією залежить від професіонального рівня підготовки детективів НАБУ і антикорупційних прокурорів, їх організованості, компетентності та суворого дотримання вимог закону.

Сподіваюся, надалі Верховна Рада ухвалить зміни до законодавства щодо встановлення кримінальної відповідальності за перевищення детективами, дізнавачами, слідчими та прокурорами визначених кримінально-процесуальним законом повноважень.