Санкції, які застосовуються під час війни: досвід України та світу

Олена Гаврилова, адвокат VB PARTNERS

Питання застосування санкцій залишається однією з актуальних тем для бізнесу та для суспільства в цілому.

Після окупації Криму та частини Донбасу у 2014 р. Україна та її міжнародні партнери (ЄС, США, Канада, Швейцарія, Австралія, Японія, загалом — 41 країна) почали впроваджувати санкції щодо осіб та бізнесу російської федерації з метою зменшення економічної можливості фінансувати озброєння та військову агресію в цілому.

Відтоді серед представників бізнесу став актуальним санкційний комплаєнс. Якщо ви ведете успішний бізнес, особливо на міжнародному рівні, співпраця з підсанкційним контрагентом може призвести до серйозних юридичних, фінансових і репутаційних наслідків для вашого бізнесу. Наслідки можуть проявлятись у відмові банку від обслуговування рахунків, застосуванні санкцій, відмові інших контрагентів від співпраці, визнанні компанії «міжнародним спонсором тероризму», притягненні до кримінальної відповідальності.

Отже, важливо розуміти, які існують види санкцій, їх механізм застосування та дії. Це допоможе створити ефективну систему управління ризиками та запобігання співпраці з підсанкційним контрагентом.

У цій статті ми розглянемо саме види санкцій.

Основні види санкцій в Україні

В Україні порядок накладення санкцій регулюється Законом України «Про санкції», який набув чинності у вересні 2014 року.

У цьому законі виокремлюють два типи санкцій: (1) секторальні (щодо невизначеного кола осіб з певного сектору економіки, (2) персональні (щодо конкретних фізичних або юридичних осіб, а також будь-кого, хто веде терористичну діяльність).

На дату прийняття закону передбачалось 24 види санкцій. Додатково законодавець заклав 25-й пункт «інші санкції», що робить перелік санкцій невичерпним.

Найбільш відчутними за наслідками є такі санкції, як:

• блокування активів;
• запобігання виведенню капіталів за межі України;
• зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань;
• обмеження торговельних операцій;
• анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, в тому числі на користування надрами;
• заборона участі у приватизації чи процедурах закупівлі тощо.

Перші три санкції мають наслідком заборону (1) укладати угоди щодо розпорядження своєю власністю (рухомим/нерухомим майном, часткою/акціями в підприємствах, торговельними марками тощо); (2) заборону банкам здійснювати будь-які перерахування коштів на користь підсанкційних осіб та/або за їх дорученням.

Фактично це призводить до блокування діяльності підсанкційного підприємства та/або підприємства, власником якого є підсанкційна особа.

З 2014 року і до сьогодні Україна застосувала санкції до 6 414 фізичних осіб (це політики, державні посадовці, представники бізнесу, ЗМІ та артисти, які підтримують агресію) та до 2926 підприємств.

Звісно, переважна більшість санкцій була застосована вже після початку повномасштабного вторгнення росії до України 24 лютого 2022 р.

12 травня 2022 р. закон доповнено новими видами санкцій, зокрема це:

• стягнення за рішенням Вищого антикорупційного суду в дохід держави активів осіб, які економічно, політично чи ідеологічно підтримують агресію росії проти України;
• заборона на набуття у власність земельних ділянок (введення пов’язане з початком функціонування ринку землі в Україні).

Завданням санкції стягнення активів в дохід держави є (1) отримання коштів для відшкодування заподіяної війною шкоди та (2) створення дієвого механізму економічної боротьби з агресором через осіб, які, працюючи в Україні, фінансують війну.

31 серпня 2022 р. ВАКС прийняв перше рішення про фактичну конфіскацію активів на користь держави України.

Наразі НАЗК спільно з МЗС України ведуть роботу з посилення міжнародних санкцій.

Основні види міжнародних санкцій

Міжнародні санкції стали ключовим елементом сучасних міжнародних відносин. Зокрема, це складова частина міжнародної реакції на збройну агресію рф проти України.

По суті, в міжнародному праві існує п’ять видів санкцій: економічні, дипломатичні, військові, спортивні та санкції щодо довкілля. Ці санкції також можуть бути як персональні (індивідуальні), так і секторальні.

Типові санкції включають:

• ембарго на постачання зброї;
• обмеження на в’їзд осіб зі списку;
• заморожування активів, що належать особам або організаціям, внесеним до списку;
• заборону будь-кому надавати будь-які кошти особам, внесеним до санкційного списку;
• обмеження щодо певних секторів економічної діяльності, включаючи заборону на імпорт або експорт певних товарів, на інвестиції, на надання певних послуг тощо.

Станом на сьогодні існують такі основні санкційні списки:

• санкції ООН, які приймаються Радою безпеки ООН. Список поширюється на всі держави – члени ООН. Складність їх накладення полягає в тому, що будь-який із п’яти постійних членів РБ ООН може накласти вето на резолюцію про застосування санкцій. Наприклад, росія застосувала право вето, щоб заблокувати санкції ООН проти неї;
• санкції Європейського Союзу, які ухвалює Європейська рада;
• санкції США, які запроваджуються Управлінням з контролю за іноземними активами (Office of Foreign Assets Control — OFAC). Санкції США є, мабуть, найвпливовішим у світі;
• санкції Великобританії запроваджує Міністерство фінансів. Контроль за їх виконанням здійснює Управління із застосування фінансових санкцій (OFSI);
• санкції Австралії впроваджує Міністерство закордонних справ і торгівлі (DFAT).

Починаючи з 2014 року для підтримки України санкції проти росії запровадили: ЄС (1 386 фізичних осіб та 392 підприємства), Велика Британія (1453 фізичні особи та 184 підприємства), США (1290 фізичних осіб та 1247 підприємств), Канада (1247 фізичних осіб та 305 підприємств), Швейцарія (1251 фізична особа та 388 підприємств), Австралія (1034 фізичні особи та 105 підприємств), Японія (916 фізичних осіб та 362 підприємства) — загалом 41 країна.

Своєю чергою, міжнародна спільнота приділяє увагу не тільки запровадженню санкцій, а й їх ефективній дії. Нині трапляюся випадки, коли особи знаходять шляхи для обходу санкцій.

Для підвищення контролю за дотриманням санкцій 28 листопада 2022 р. Рада Європи вирішила визнати порушення санкцій кримінальним правопорушенням.

ЄС пропонує визнати злочином такі дії: (1) надання коштів або економічних ресурсів особі чи підприємству, які перебувають під санкціями; (2) надання можливості в’їзду чи транзиту через територію держави – члена ЄС; (3) торгівля товарами або послугами, імпорт, експорт, продаж, купівлю, передачу, транзит або транспортування яких заборонено чи обмежено; (4) надання послуг консалтингу (юридичного, податкового) тощо.

***

Таким чином, діяльність України та міжнародної спільноти скерована на постійне вдосконалення дії санкцій, запровадження нових механізмів ефективного контролю.

Наступним кроками у санкційній політиці України та міжнародної спільноти (ЄС, США, Канада) є (1) контроль за недопущення обходу санкцій через запровадження кримінальної відповідності на законодавчому рівні кожної країни; (2) створення дієвого механізму стягнення арештованих активів росії для їх використання у відновленні України.