У ВС здійснили переклад окремих положень керівництва щодо застосування Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей

Верховний Суд переклав українською мовою ч. VI Керівництва з належної практики застосування Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, присвячену одному з її найважливіших положень — підпункту «b» ч. 1 ст. 13 Конвенції.

У ст. 12 Конвенції зазначено, що в разі незаконного вивезення дитини за кордон, якщо минув не більш ніж рік із дати вивезення, суд або адміністративний орган держави, в якій перебуває дитина, видає розпорядження про негайне її повернення в країну звичайного проживання. Коли минув більш ніж рік, дитина має бути повернута додому, якщо немає даних про те, що вона прижилася у новому середовищі.

Стаття 13 Конвенції встановлює винятки з цього правила. Зокрема, підпункт «b» ч. 1 цієї статті передбачає, що судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов’язаний видавати розпорядження про повернення дитини в разі доведення, що існує серйозна загроза заподіяння їй фізичної або психічної шкоди чи створення для неї нетерпимої обстановки в разі повернення.

У керівництві також містяться посилання на інші положення Конвенції та міжнародні документи, які мають значення для застосування ст. 13. Зокрема, на Конвенцію про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, яка доповнює та посилює Конвенцію 1980 року в різних важливих аспектах.

«Сьогодні в Україні склалися умови, які спричинили значну міграцію населення, і постала необхідність у широкому застосуванні положень міжнародних договорів щодо вивезення дітей за кордон у практиці судів, а також адвокатами, фахівцями-практиками, які працюють у сфері міжнародного сімейного права», — наголосили у Верховному Суді.

Керівництво підготовлено Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права та опубліковано на вебсайті www.hcch.net.