У разі передання справи за підсудністю судовий збір не потрібно сплачувати повторно: ВП ВС відступила від висновку КАС ВС

Судовий збір є сплаченим із моменту зарахування до спеціального фонду державного бюджету України, і суд, який отримав справу в разі скерування справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21. Текст постанова оприлюднений 20 лютого 2023 року.

У цій справі Велика Палата ВС відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі ВС, викладеного у постанові від 24 вересня 2018 року у справі № 805/168/18-а.

Обстави справи

Громадянин звернувся в Шацького районного суду Волинської області з позовною заявою, до якої додав докази сплати судового збору за подання позову.

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області цивільну справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Останній своєю ухвалою позовну заяву залишив без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Суд вказав, що позивач серед іншого не сплатив судовий збір у розмірі 908 грн за реквізитами для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду м. Києва.

А судовий збір зараховано на рахунок Шацького районного суду Волинської області, тоді як справа розглядається Шевченківським районним судом м. Києва. На думку суду, це суперечить положенням статті 9 Закону України «Про судовий збір».

Надалі ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву повернуто громадянину як неподану.

Вказану ухвалу залишив без змін Київський апеляційний суд, який виснував таке:

• судовий збір не сплачено за місцем розгляду справи;
• це виключає можливість його зарахування до спеціального фонду державного бюджету України за реквізитами Шевченківського районного суду м. Києва;
• порушення позивачем правил підсудності, що визначені ЦПК України, не може бути підставою для звільнення особи від сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Вказані рішення були оскаржені в касаційному порядку та передані на розгляд ВП ВС.

Велика Палата ВС скасувала ухвали судів попередніх інстанцій та скерувала справу для продовження розгляду в Шевченківський районний суд м. Києва.

Висновки Великої палати ВС

• Зарахування коштів до державного бюджету України свідчить по те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини держбюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
• Водночас законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.
• Немає підстав вважати, що судовий збір у разі передання справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.
• Кошти судового збору, сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не належать до коштів, які повертаються на підставі цього порядку, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено у більшому розмірі, а саме у розмірі, що перевищує розмір судового збору, встановленого законом.

«Отже, судовий збір є сплаченим із моменту зарахування до спеціального фонду державного бюджету України, і суд, який отримав справу у разі скерування справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи», — констатувала ВП ВС.

Також ВП ВС відступила від висновку КАС ВС, що в разі передання справи до іншого суду за підсудністю судовий збір підлягає сплаті на рахунок того суду, який фактично розглядає справу, а повернення вже сплаченого судового збору здійснюється відповідно до абзацу 2 пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 № 787.

Також читайте: КАС ВС висловився щодо спливу строку позовної давності за кредитними зобов’язаннями, погашення яких встановлено частинами