Видавництво 
Євген Коломієць, керуючий партнер VDA Group, має досвід військової служби з 2014 року. Вторгнення роcії змусило його вдруге взяти зброю до рук та стати на захист України. Євген проходить службу у лавах Державної прикордонної служби України. У березні, на самому початку, Євген розповів «Юридичній практиці» про свій професійний юридичний та військовий шлях, а зараз ділиться враженнями про проходження служби та розмірковує про невідворотність покарання рф та її очільників.
— З часів попереднього інтерв’ю в березні на війні змінилось багато?
— Головна відмінність липня від березня — це величезна кількість людей, яких ми не повинні були втрачати, якби не ця клята війна! Біль від всіх втрат ми ще будемо дуже довго відчувати. На війні все дуже швидко змінюється, сьогодні маємо один стан речей, а завтра все докорінно може змінитись, і для нас, військових, важливо все це контролювати і вживати вчасно відповідних заходів реагування.
— Ви продовжуєте службу прикордонником?
— Так, я продовжую свою службу, 9 липня спливло якраз 5 місяців, як я на службі в прикордонній службі. Час дуже швидко летить, і ти не встигаєш за ним. Здавалось, що лише вчора я був з родиною, будував плани на майбутнє, а вже 5 місяців, як в мене зовсім інше життя.
— Острів Зміїний — це ж була територія прикордонників, які почуття зараз, коли бачите відновлення контролю та встановлення прапору?
— Наразі ми, прикордонники, разом зі Збройними силами здійснюємо все можливе для відбиття цієї ординської навали. Безумовно, це піднесені відчуття, коли над твоєю землею знову майорить прапор твоєї країни. Але коли згадуєш, яку ціну ми заплатили за підняття того прапору над звільненою територію, то тобі стає дуже боляче та сумно. Саме тому ми повинні цінувати та розуміти, що за кожною звільненою територію стоїть велике горе окремої родини, яка втратила свого батька/сина/чоловіка/брата.
— Може, я не маю рації, але мені здається, що віроломство росіян найболючіше вдарило по прикордонниках. Я половину життя прожила в Сумах, у нас, у принципі, прикордонники знали військових із того боку дуже добре… Це так, чи я помиляюсь?
— Гасло прикордонників — перші з честю! Ми завжди перші приймаємо бій з ворогом, це специфіка нашої служби. Ми мусимо давати перші відсіч ворогу! Наразі прикордонники з честю виконують свої обов’язки на всіх ділянках бойових дій. На жаль, серед прикордонників є багато втрат. Я особисто втратив свого бойового товариша на Харківському напрямку, з яким служив ще у 2014 році.
— Допомога від волонтерів — ви її бачите, чим допомагають?
— Безумно, бачимо, нам допомагають. І найголовніше — цю війну без волонтерів ми однозначно не виграємо! Це рушійна сила, завдяки якій ми тримаємось. Коли ти бачиш, як на лінію фронту приїжджають волонтери і передають тобі вкрай важливі речі, при цьому ризикуючи своїм життям, то розумієш, що Україна точно переможе, адже у нас є герої не лише серед військових, а і серед волонтерів! Звісно, є багато проблем, але в будь-якому разі завдяки нашій армії, яка стоїть пліч-о-пліч з волонтерами та нашими західними партнерами, ми однозначно переможемо!
— Ви вже бачите моменти у військовій службі, які б хотіли змінити на законодавчому рівні?
— Так, звісно, коли ти потрапляєш всередину того чи іншого процесу, ти все бачиш під іншим кутом, і, звісно, в мене як у адвоката вже існують свої думки щодо реформування військової служби. Наразі багато процесів вже запущено, багато чого наразі змінюється, але, повірте, роботи ще дуже і дуже багато. Впевнений, що спільними зусиллями ми все зможемо зробити!
— Ваша юркомпанія продовжує працювати? Ви в курсі справ фірми?
— Так, наша компанія намагається працювати та надавати юридичні послуги тим клієнтам, які цього потребують. Звісно, обсяги роботи, які були раніше, і ті, що є наразі, неможливо порівняти, але ми намагаємось працювати. Зі свого боку я теж намагаюсь тримати руку на пульсі, це не завжди виходить, але завдяки професійному підходу свого колективу я розумію, що у нас все під контролем.
— Як ви думаєте, яким має бути механізм відшкодування росією нашим громадянам і бізнесу втрат від війни?
— За кожне знищене підприємство, за кожне зруйноване приміщення має бути однозначно 100 % відшкодування від росії. Це складний та тривалий процес, адже подібних прецедентів після Другої світової війни ми ще не мали. Завдяки нашим західним партнерам, які на законодавчому рівні вже почали приймати відповідні нормативні акти, я сподіваюсь, ми зможемо вибудувати всі необхідні механізми для здійснення відповідних компенсацій.
— А чи вдасться притягнути до відповідальності путіна та компанію ще за їх життя, чи це буде посмертно?
— Кара однозначно їх всіх наздожене, питання лише в часі. Звісно, побачити путіна і його поплічників на лаві підсудних я би хотів особисто, але мені здається, що найближчими роками цього не буде.
— Що нам треба робити, щоб росія більше не нападала найближчі 100 років?
— Виховувати наших дітей таким чином, щоб вони розуміли, що ми не братерські народи, що росія — це головний ворог України. Також нам однозначно потрібно зміцнювати нашу армію, будувати потужну економіку та стати повноцінним членом Європейського Союзу та НАТО.
— Чому Україна переможе?
— Це не має бути питанням, це має бути твердженням! Україна точно переможе завдяки нашим людям і тому, що ми на своїй Богом даній землі!
— Наша перемога буде в бою чи за столом перемовин?
— Будь-яка війна закінчується за столом переговорів, але передумовою перемовин має бути наша перемога, здобута в бою!
— Яку незавершену справу з минулого життя ви плануєте доробити після перемоги?
— У мене троє чудових діток, тож справ, як ви розумієте, в мене дуже і дуже багато! Я сказав своїй дружині перед виїздом на Схід, що я обов’язково маю відвести в перший клас своїх двох менших дітей, привітати всіх трьох із закінченням школи. Відвідати 100500 країн зі своєю родиною, побачити, які всі вони створять свої родини, дочекатись онуків і найголовніше – більше ніколи не залишати свою дружину саму, а завжди бути поряд!
(Бесіду вела Марина Бахолдіна, «Юридична практика»)
Від редакції: Проєкт «Юристи в армії» — історії правників, які, незалежно від посад та регалій, взяли зброю до рук та стали на захист України. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми переконані, що юристів, які взяли зброю до рук, десятки, а може, й сотні. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, які можуть стати героями рубрики «Юристи в армії».
Завантажується ...
