Третя спроба «мініратифікації» Римського статуту

Кабінетом Міністрів України внесено до Верховної Ради проєкт закону України про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом. Перше, що спадає на думку, — чи не ратифікація це Римського статуту Україною. Але ознайомившись зі змістом документа, розуміємо, що назва розкриває зміст повною мірою: йдеться саме про співробітництво і лише про нього.

Зазначений законопроєкт націлений на виконання певного боргового зобов’язання нашої держави перед Міжнародним кримінальним судом (МКС). Мова йде про вимоги статті 12 самого Римського статуту, який передбачає, що держава, яка визнає юрисдикцію МКС, співпрацює із Судом без будь-яких затримок або винятків відповідно до частини 9 Римського статуту. Окрім цього, ратифікація Римського статуту є зобов’язанням України згідно зі статтями 8 і 24 Угоди про асоціацію з ЄС.

Яким же чином Україна визнала МКС, не ратифікувавши Римський статут?

Це були дві історії, два окремі звернення України до МКС у 2014 і 2015 роках. В той час Верховна Рада України схвалила дві заяви до МКС про визнання його юрисдикції щодо конкретних ситуацій.

Перша заява стосувалася визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час Революції гідності. Друга – щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організацій «днр» та «лнр», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.

В обох випадках Україна скористалася можливістю для держав, які не є учасницями Римського статуту, визнавши його юрисдикцію відносно конкретних злочинів. Крім того, частина 9 Римського статуту визначає загальне зобов’язання щодо співпраці з МКС у проведенні ним розслідування злочинів, що підпадають під юрисдикцію Суду, та здійснення кримінального переслідування за ці злочини. Саме ці механізми співпраці компетентних органів України з Міжнародним кримінальним судом і врегульовує описаний проєкт закону.

По суті, законопроєкт здебільшого є процесуально-процедурним і доволі якісно виписаний. У першому розділі проєкту передбачено зміни кримінального процесуального законодавства. Зокрема, визначається обсяг і порядок співробітництва з МКС, центральні органи України уповноважені на таке співробітництво, передання кримінального провадження в рамках співробітництва, виконання прохання Міжнародного кримінального суду про надання допомоги, конфіденційність та захист відомостей, що стосуються національної безпеки України, забезпечення збереження доказів та інші значні процесуальні моменти. Другий розділ змін передбачає внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, Законів України «Про попереднє ув’язнення» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». По суті, пропоновані зміни націлені на забезпечення прав особи, до якої застосовано тимчасовий арешт чи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду.

Отже, запропоновані зміни покликані забезпечити правове регулювання взаємодії компетентних органів влади України з Міжнародним кримінальним судом.

Водночас, не ратифікувавши повноцінно Римський статут, Україна не набуває прав повноцінного учасника, зокрема і щодо права вносити кандидатуру судді від України, визначення черговості розгляду справ та участі у виборах прокурора Суду.

З огляду на те що законопроєкт внесено урядом, вочевидь, існують політико-правові застереження, не відомі широкому загалу, що унеможливлюють повноцінну ратифікацію Римського статуту сьогодні.

Все ж вважаю, що питання повноцінної ратифікації Римського статуту як міжнародного договору, як ніколи, актуальне під час повномасштабної російської агресії. Адже Римський статут надає право МКС розглядати такі міжнародні злочини, як геноцид, злочини проти людяності, порушення законів та звичаїв ведення війни, злочини агресії, зґвалтування, розграбування міста та багато інших злочинів, що скоюються сьогодні окупантами на нашій землі. Власне, лише в одній Бучі російські нелюди не пропустили жодного військово злочину із переліку визначеного статтею 8 (“Військові злочини”) Римського статуту.

Та і загалом, МКС як постійно діючий міжнародний трибунал дасть змогу впровадити механізм безпосереднього покарання тих, хто зараз скоює міжнародні злочини на території України, а його рішення мають стати одним із важливих елементів міжнародної правової конструкції зі стягнення репарацій та компенсацій з агресора на користь України.

Слава Україні!

Автор: Віктор Залізнюк, адвокат ADER HABER