Телеглядач не може оскаржити санкції щодо телеканалів

Глядач не є належним позивачем у питаннях накладення санкцій на телевізійні канали. Такий позов не підлягає розгляду судами.

Про це свідчить позиція Великої Палати Верховного Суду, яка закрила ухвалою від 6 жовтня ц.р. провадження у справі № 9901/26/21.

ВП ВС, зокрема, скасувала постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19 березня ц.р. у справі за позовом громадянина до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021.

Суть спору

Позивач зазначав таке:

• він є користувачем телеканалів «112 Україна», NewsOne, Zik та інших, які перелічено в додатках до рішення РНБО;
• доступ до цих телеканалів для нього є дуже важливим, адже впродовж тривалого часу він є постійним глядачем інформаційних програм, інформаційно-аналітичних програм, що виходять на цих каналах;
• передачі поширюють інформацію про права людини та підтримують суспільну дискусію з різноманітних соціальних питань, важливих для громади та особисто для нього;
• у зв`язку з прийняттям оскаржуваного указу він не може вільно отримувати інформацію з указаних інформаційних програм, що транслюють ці телеканали, оскільки його доступ до них заблоковано.

КАС ВС, відмовляючи в позові, зазначив, що дія спірного указу безпосередньо поширюється на осіб, яких зазначено в додатках 1 та 2 до відповідного рішення РНБО, затвердженого указом. Позивач відсутній в переліку осіб, на яких поширюється указ.

Отже, предметом судового розгляду є визнання незаконним та скасування Указу № 43/2021, обґрунтування якого зводиться до порушення гарантованого Конституцією України та Конвенцією права позивача на отримання інформації.

Рішення суду першої інстанції

КАС ВС перевірив, чи має блокування інформаційного ресурсу на вказаних позивачем телеканалах негативний вплив на відповідного користувача, тобто чи може він отримувати аналогічну інформацію з інших джерел, чи має місце інформація, доступ до якої обмежено, особливий для користувача характер, чи призвело блокування ресурсу до позбавлення користувача основного джерела комунікації чи поширення власної інформації.

Відтак суд у задоволення позову відмовив, вказавши на таке:

• позивач не був позбавлений можливості використовувати, одержувати та передавати ту особливу інформацію, яку він отримував з телеканалів, які були заблоковані, з інших телеканалів чи за допомогою інтернет-ресурсу та телеканалів аналогічного характеру;
• на час подання позовної заяви окремі телеканали, про які йдеться, здійснюють мовлення через інтернет-ресурс, зокрема YouTube-канал;
• позивач не вказав, чому доступ через інтернет-ресурс до вказаних телеканалів є неприйнятним або надмірно обтяжливим;
• позивач не позбавлений можливості використовувати для одержання інформації інші інформаційні ресурси, аналогічні до тих, на доступ до яких було встановлено обмеження оскаржуваним указом.

Отже, позивач не обґрунтував порушення прав запровадженими державою обмеженнями щодо  доступу до зазначених в указі ресурсів, а це свідчить про відсутність порушення прав і свобод позивача.

Позиція Великої Палати

Зі свого боку, ВП ВС закрила провадження в цій справі. Наразі мотиви ВП ВС невідомі, оскільки доступна лише резолютивна частина рішення.

Водночас нагадаємо, що однією з підстав для закриття провадження у адміністративній справі є встановлення факту, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Наприклад, адміністративною не вважається справа, в якій стороною є суб’єкт владних повноважень, проте спір виник не з безпосередніх взаємин між позивачем та відповідачем щодо реалізації таких повноважень.

Раніше Верховний Суд закрив провадження в санкційній справі через внесення змін до оспореного указу Президента України.