Сурогатне материнство для іноземців в Україні під час війни: погляд юриста — PRAVO.UA Сурогатне материнство для іноземців в Україні під час війни: погляд юриста — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Аналітика » Сурогатне материнство для іноземців в Україні під час війни: погляд юриста

Сурогатне материнство для іноземців в Україні під час війни: погляд юриста

  • 21.10.2022 15:46
клінічні випробування
Ольга Данченко, адвокат

Упродовж останніх місяців минулого року поступово наростала стурбованість іноземних потенційних батьків, які проходили в Україні програми лікування безпліддя методом сурогатного материнства, оскільки російські війська стрімко  нарощували свої сили вздовж кордону України з російською федерацією та білоруссю. Іноземна розвідка оголосила, що росія, найімовірніше, здійснить напад на Україну незабаром після закінчення Олімпіади в середині лютого 2022-го. Такі прогнози здавалися дещо абсурдними, але, незважаючи на весь скептицизм щодо ймовірного вторгнення, посольства іноземних держав в Україні та українські агенції сурогатного материнства розпочали розробляти алгоритми дій на випадок надзвичайних обставин.

Вже на початку 2022 року багато дипломатичних міcій в Україні значно прискорили оформлення проїзних документів для дітей, народжених у результаті програм сурогатного материнства. Двері посольств були відчинені для іноземних потенційних батьків і у неробочі часи, і у вихідні дні. Навіть посольство Королівства Іспанії в Україні, яке протягом кількох років видавало лише відмову в наданні іспанського громадянства «сурогатним» дітям, повернулося до видачі звичайних паспортів задля швидкого повернення немовлят в Іспанію.

Деякі іноземні дипломатичні установи залишили Київ до початку широкомасштабного вторгнення, а з 24 лютого 2022 всі місії перебазувалися або на Захід України, або у прилеглі закордонні держави. На певний час зупинили діяльність нотаріальні контори та відділи реєстрації актів цивільного стану. Звісно, під час бойових дій доступ до приміщень клінік репродуктивної медицини та агентств сурогатного материнства був вкрай обмеженим. Тому підготовка документів для перших дітей, народжених сурогатними матерями після запровадження  воєнного стану в Україні, проходила у надзвичайно напружених обставинах та далеко відходила від усталених стандартів. Міністерства закордонних справ відповідних іноземних держав значно скоротили переліки документів, необхідних для видачі проїзних документів на новонароджених дітей та спростили вимоги до них: документи приймалися в електронному вигляді, допускалися навіть не скановані копії, а фото документів, зроблених на телефон; була скасована вимога легалізації документів шляхом проставлення апостиля; представлення завірених перекладів документів було не обов’язковим тощо. Інколи сурогатні матері, не маючи можливості роздрукувати документи, писали заяви про згоду на виїзд дитини у супроводі біологічних батьків за кордон від руки на листочках зі звичайного шкільного зошита. Найскладнішими виявлялися ситуації, коли пологи проходили безпосередньо на окупованих територіях і необхідно було насамперед шукати можливості для евакуації сурогатних матерів та дітей.

Але згодом у місцевостях, далеких від лінії фронту, процеси потроху почали відновлюватися, запрацював нотаріат та державні органи реєстрації актів цивільного стану, клініки репродуктивної медицини знову розпочали приймання пацієнтів. Агентствам сурогатного материнства чималими зусиллями вдавалося доправити вагітних сурогатних матерів, породіль та дітей до безпечних місць, організувати медичний супровід вагітності та пологи у медичних установах за новим місцем перебування жінок та продовжити підготовку документів для виїзду новонароджених дітей за кордон.

Надалі більш детально розглянемо, які особливості реалізації програм сурогатного материнства для іноземців в Україні з’явилися після запровадження воєнного стану.

Основоположна норма українського законодавства у цій сфері, відповідно до якої у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя (ч. 2 ст. 123 СК України), залишається в силі.

Перелік документів, які відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18/10/2000 (надалі – Правила) необхідно подати в оригіналі до органу державної реєстрації актів цивільного стану також незмінний:

  • паспорти генетичних батьків (подружжя іноземців);
  • свідоцтво про шлюб генетичних батьків, яке має бути належним чином легалізованим, тобто мати штамп апостиля або пройти процедуру консульської легалізації;
  • медичне свідоцтво про народження за формою № 103/о, видане пологовим будинком;
  • довідка про генетичний зв’язок дитини з подружжям генетичних батьків, яка видається клінікою репродуктивної медицини, де відбувалося перенесення ембріонів сурогатній матері;
  • нотаріально посвідчена заява сурогатної матері про згоду на запис подружжя генетичних батьків батьками дитини.

Суттєвою новелою при цьому є те, що відповідно до п. 14 ч. 1 розділу ІІ Правил у разі запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника. Отже, наразі свідоцтво про народження дитини можна отримати не обов’язково за територіальною належністю пологового будинку до органу ДРАЦС, а у будь-якому відділі ДРАЦС населеного пункту, де немає активних бойових дій.

Окрім того, 4 березня 2022 року Міністерство охорони здоров’я України затвердило наказ «Щодо забезпечення реєстрації новонароджених в умовах воєнного стану». Ухвалене рішення дозволяє зареєструвати народження дитини у випадку, якщо пологи відбулися поза межами закладу охорони здоров‘я. У такому разі документ про народження дитини у формі медичного свідоцтва про народження (за формою № 103/о) можуть видавати медичні працівники, які були присутні під час пологів або проводили перший огляд новонародженого.

Якщо генетичні батьки не наважуються особисто прибути в Україну, дослухаючись до порад власного уряду щодо ризиків подорожі під час воєнного стану, існує можливість одержання свідоцтва про народження дитини їх належним чином уповноваженим представником в Україні. Для цього після народження дитини подружжю генетичних батьків необхідно вчинити рід кроків за місцем свого проживання або перебування: оформити нотаріально завірені копії паспортів, довіреності на представника і заяву про реєстрацію народження дитини; подати ці документи до компетентних органів держави, де вони були підписані, на проставлення апостиля або проходження процедури консульської легалізації; переслати оригінали документів в Україну.

Під час воєнного стану також діють особливі правила перетину державного кордону України дітьми.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, дозволяється за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) / документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. Тобто надання закордонного паспорта на сьогодні не є обов’язковою умовою для перетину дитиною державного кордону України. І хоча ця норма виписана для перетинання державного кордону дітьми – громадянами України, представники Державної прикордонної служби України на практиці застосовують її під час дії воєнного стану за аналогією і для немовлят, народжених в Україні у іноземців у результаті застосування методу сурогатного материнства, дозволяючи їх пропуск через державний кордон України лише на підставі свідоцтва про народження. Однак важливо згадати, що у класичному вигляді відповідно до ст. 15 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в’їзд в Україну та виїзд з України іноземців здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в’їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

У зв’язку з цим генетичним батькам для виїзду з новонародженою дитиною за межі України, крім свідоцтва про народження, вкрай бажано мати проїзний документ на дитину, виданий відповідним дипломатичним представництвом іноземних держави в Україні. Без цього документа прикордонники проявляють неабияку пильність та часто вимагають представлення додаткових документів, що дають змогу відстежити проведення програми сурогатного материнства відповідно до норм чинного законодавства України: наприклад, договір про надання послуг сурогатного материнства, укладений між подружжям генетичних батьків та сурогатною матір’ю; довідку про генетичний зв’язок; нотаріально посвідчену заяву сурогатної матері про згоду на запис генетичних батьків батьками дитини; обмінну карту новонародженого тощо.

Що стосується правил отримання паспорта на дитини у дипломатичному представництві країни громадянської належності генетичних батьків, слід зазначити, що під час дії режиму воєнного стану вони постійно зазнають змін і генетичним батькам наполегливо рекомендується підтримувати зв’язок із консульською установою незадовго до передбачуваної дати пологів, щоб мати всю актуальну інформацію. Наразі здебільшого застосовується видача так званого термінового проїзного документа (emergency travel document), який надає право дитині виїхати зі своїми батьками на батьківщину. Якщо перші місяці після початку війни подання документів здійснювалось переважно у режимі онлайн, то зараз більшість посольств іноземних держав в Україні повернулися до Києва, і генетичні батьки запрошуються з оригіналами документів на особисту зустріч. Строки розгляду документів, на щастя, є досить стислими, а вимоги до документів дещо спрощені та достатньо лояльні. Наприклад, у інструкціях з переліками документів часто можна зустріти примітки «не обов’язоково, але бажано», «за можливості», деякі посольства не вимагають проставлення на документах апостиля. Посольство Німеччини в Україні відмовилося від особистої присутності сурогатної матері під час оформлення документів. Натомість від її імені оформляється нотаріально завірена заява про згоду на визнання батьківства генетичного батька та здійснення батьківських прав. Посольство Ірландії в Україні тимчасово скасувало обов’язкове проведення тесту ДНК для видачі проїзного документа на дитину. Для генетичних батьків зі Швейцарії передбачена процедура отримання візи на дитину, яка після аналізу поданих документів Державним секретаріатом з міграції (SEM) видається у посольстві Швейцарської Конфедерації в Бухаресті.

Окрема низка юридичних колізій пов’язана з народженням українськими сурогатними матерями дітей за кордоном. Адже деякі потенційні батьки наполягають на тому, щоб їхні сурогатні матері сховалися від небезпеки, виїхавши з України. Тому за спільною згодою потенційних батьків і сурогатних матерів, а також агенцій, що координують їх програми сурогатного материнства, певна кількість жінок, яким дозволяв строк вагітності та стан здоров’я, отримали тимчасовий захист за кордоном (з досвіду – у Польщі, Чехії, Франції, Німеччині, Швейцарії, Ірландії, Великобританії, Прибалтиці тощо). Однак юридичні наслідки такого кроку неоднозначні, оскільки комерційне сурогатне материнство заборонено в більшості європейських держав і існує презумпція материнства жінки, яка народилася дитину. З точки зору міжнародного приватного права, в разі народженні дитини сурогатною матір’ю – громадянкою України за кордоном для регулювання питання встановлення батьківства не можна керуватися правом країни місця перенесення ембріона (-ів), тобто України. У таких випадках визначення походження дитини, народженої у результаті застосування методу сурогатного материнства від батьків-іноземців на території третьої країни, потребує опрацювання колізійних прив’язок. І безумовно, головною прив’язкою для вирішення цього питання буде особистий закон фізичної особи (lex personalis), який визначає правовий статус фізичної особи, тобто право держави, громадянином якої вона є. Ураховуючи специфіку правовідносин сурогатного материнства, це буде особистим законом одного чи обох генетичних батьків, за виключенням випадків, коли дитина народилася у країні, де визнається набуття громадянства за народженням (наприклад, США).

Якщо реєстрація народження відбувається за правом держави місця народження дитини і у такій державі закріплено принцип материнства жінки, що народила, то українські сурогатні матері автоматично вважатимуться законними матерями новонароджених дітей, що тягне за собою виникнення особистих немайнових і майнових прав та обов’язків між сурогатною матір’ю та дитиною. Отже, генетичні батьки зможуть повноцінно набути батьківських прав і обов’язків, а сурогатна матір, відповідно, зможе позбутися статусу матері дитини лише після проходження генетичними батьками визначених у законодавстві країни своєї громадянської належності чи постійного місця проживання процедур визнання батьківства, усиновлення, отримання наказу про батьківську опіку та відповідальність або інших. У зв’язку з цим генетичним батькам важливо заручитися підтримкою місцевого адвоката в галузі сімейного права як за місцем народження дитини, так і за місцем свого постійного проживання.

Актуальним питанням для потенційних батьків також є вплив воєнного стану на виконання та відповідальність за порушення умов цивільно-правових договорів, укладених у рамках програм сурогатного материнства, зокрема договорів з клініками репродуктивної медицини, угод з агентствами сурогатного материнства та договорів про виношування дитини з сурогатними матерями.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності. Своєю чергою, за ч.  2 ст. 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» воєнні дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору. Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов’язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакета документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Однак на практиці ситуація видається такою, що наслідки невиконання цивільно-правових зобов’язань після введення воєнного стану на території України суттєво змінились лише за договорами позики. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

На відміну від договорів позики, за іншими договорами, до яких також належать цивільно-правові угоди у сфері сурогатного материнства, сторонам необхідно доводити, що зобов’язання не виконано саме у зв’язку з воєнним станом, і у лише випадку доведення факту невиконання зобов’язання у зв’язку з настанням обставин непереборної сили сторона договору буде звільнена від відповідальності. Тому іноземні пацієнти можуть бути впевнені, що договори за їхніми програмами сурогатного материнства залишаються в силі і підлягають виконанню, якщо інше не буде доведено у передбаченому законом порядку.

Стосовно договірного регулювання програм сурогатного материнства варто також звернути увагу на ще один нюанс – деякі іноземні клієнти, які ще до початку воєнного конфлікту уклали договори з клініками репродуктивної медицини та агенціями сурогатного материнства в Україні, наразі не готові продовжувати лікувальні програми і хотіли би розірвати відповідні договори та отримати компенсацію невитрачених коштів. Однак це не завжди є можливим, по-перше, через те, що відповідні договори інколи взагалі не передбачають порядок перерахунку у випадку передчасного розірвання, а по-друге, через суттєві обмеження Національного банку України на транскордонні валютні операції юридичних осіб.

З огляду на це важко переоцінити необхідність детального правового аналізу договорів до початку програм сурогатного материнства, щоби переконатися у наявності дієвих застережень на випадок обставин непереборної сили або істотної зміни обставин.

Інша логістична проблема під час війни пов’язана з тенденцією транспортування кріоконсервованого біологічного матеріалу з українських клінік репродуктивної медицини за кордон для подальшого зберігання.

Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2013 № 787, гамети та ембріони є біологічним матеріалом пацієнтів, а заклад охорони здоров’я забезпечує їх зберігання. За бажання пацієнтів їх біологічний матеріал може бути транспортований до іншого закладу охорони здоров’я як на території України, так і за її межами. До письмової заяви пацієнтів у цьому випадку додається акт про передання кріоконсервованих ембріонів/ооцитів/сперми встановленого зразка. Однак, на жаль, українське законодавство залишало практичні аспекти перевезення біологічного матеріалу поза межею правового регулювання і до запровадження воєнного стану, не встановивши конкретний порядок та перелік документації для митного оформлення такого «вантажу» і вимог до неї. Тому пацієнти в основному звертаються до досвідчених спеціалізованих транспортних компаній, які у кожному конкретному випадку індивідуально допомагають оформити супровідні документи відповідно до вимог як українських закладів охорони здоров’я, що відправляють біологічний матеріал, так і іноземної клініки, що приймає.

Наостанок хотілося би сказати кілька слів стосовно висвітлення проблематики сурогатного материнства під час війни в Україні в іноземних ЗМІ. Адже увага журналістів переважно прикута до складнощів, з якими стикнулися сурогатні матері та генетичні батьки, і сюжети часто мають скандальний характер та водночас не є практично спрямованими на допомогу учасникам програм сурогатного материнства. Наприклад, від міжнародних телеканалів та видань регулярно надходять запити щодо пошуку сурогатних мам, які втратили зв’язок з клінікою чи агентством сурогатного материнства і не можуть зв’язатися з генетичними батьками дитини, а також батьків, які не можуть забрати свою дитину і готові поділитись своєю історією. Заради справедливості зазначимо, що такі поодинокі випадки могли мати місце лише у перші дні збройної агресії російської федерації, коли співробітники агенцій сурогатного материнства у стресі від спалаху війни разом із виконанням своїх трудових обов’язків екстрено змушені були вирішувати питання безпеки для себе та власних родин. У решті випадків сурогатні матері отримували та продовжують отримувати належну опіку з боку координаторів та медичних працівників, а генетичні батьки мають безперешкодний зв’язок зі своїми представниками в Україні. Окрім того, одразу після початку війни були створені спеціальні групи у соціальних мережах з пошуку контактів генетичних батьків та, навпаки, сурогатних матерів.

Зі свого боку, як випливає з вищевикладеного, українські юристи вже напрацювали ефективні стратегії задля захисту найвищих інтересів дітей, які з‘являються на світ в Україні у результаті застосування методу сурогатного материнства для іноземних пацієнтів та їх швидкого повернення додому. Водночас продовжуємо наближати перемогу та вірити в те, що незабаром діти народжуватимуться у квітучій Україні під мирним небом!

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

СВІЖИЙ ВИПУСК

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Завантажується ... Завантажується ...

PRAVO.UA