Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС зробила висновки щодо процедури реструктуризації боргів боржника-фізособи

Неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня запровадження процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ.

Такий висновок зробила судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26 травня 2022 року (оприлюднено 1 серпня 2022 року) у справі № 903/806/20.

У цій справі КГС ВС надав відповіді на низку питань, що стосуються визнання неплатоспроможності фізичної особи.

Зокрема, це такі питання:

• які особливості правого регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб;
• яка роль арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи;
• чи є обов’язком для суду під час розгляду питання щодо переходу до наступної судової процедури у справі про неплатоспроможність з власної ініціативи надавати юридичну оцінку наявності підстав для закриття провадження у справі, зокрема які визначені в частині 7 статті 123 КУзПБ;
• чи є вичерпним перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи наведений у частині 7 статті 123 КУзПБ;
• чи може відсутність погодженого боржником та схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ;
• чи може бути процесуальним наслідком недобросовісної поведінки боржника у процедурі реструктуризації боргів закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною 11 статті 126 КУзПБ;
• яке співвідношення частини 11 статті 126 та частини 1 статті 130 КУзПБ щодо прийняття судом рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника або закриття провадження у справі про неплатоспроможність за відсутності схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.

Обставини справи

Боржник — фізична особа подав до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та проєкт плану реструктуризації його боргів.

Збори кредиторів не схвалили план реструктуризації боргів боржника, пославшись на неповноту і недостовірність відомостей, зазначених ним у декларації про майновий стан, та економічну необґрунтованість плану.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання зборів кредиторів про закриття провадження у справі за пунктом 1 частини 7 статті 123 Кодексу КУзПБ.

Після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, ухвалив рішення про визнання боржника банкрутом та запровадження процедури погашення боргів відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ та частини 1 статті 130 КУзПБ.

Суди вказали на імперативність останньої норми та наявність підстав для її застосування, оскільки зборами кредиторів не було прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника.

Банк, який є єдиним кредитором у справі, оскаржив вказані рішення та просив їх скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки ВС

Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС відмовила в задоволенні касаційної скарги, зробивши такі висновки.

Закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника можливе:

• зі спеціальних підстав, визначених частиною 7 статті 123 КУзПБ, частиною 11 статті 126 КУзПБ;
• із загальних підстав, визначених пунктами 1–8 частини 1 статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника – фізичної особи);
• в інших випадках, передбачених законом (пункт 9 частини 1 статті 90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1–7 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.

• Ураховуючи, що основним призначенням частини 7 статті 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою. Тому, розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, господарський суд зобов’язаний перевірити такі обставини й надати їм юридичну оцінку, зазначивши про це у відповідному судовому рішенні.
• Виокремивши в частині 7 статті 123 КУзПБ певний перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, законодавець в абзаці 5 цієї норми зазначає спеціальні наслідки її реалізації: неможливість протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для очевидно недобросовісного боржника. Тому перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною 7 статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
• Саме собою клопотання зборів кредиторів про закриття провадження / перехід до наступної судової процедури за відсутності передбачених спеціальним законом підстав і обставин не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
• Порівняльний аналіз положень частини 11 статті 126 КУзПБ з іншими нормами, які регламентують закриття провадження на стадії реструктуризації боргів, свідчить про те, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, вони не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі відмінності дають змогу зробити висновок, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців із дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ.
• Факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов’язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже, за змістом частини 11 статті 126 КУзПБ, у такому разі закриття провадження у справі – лише один із варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи.
• Добросовісність боржника – фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов’язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають урахуванню господарським судом під час ухвалення рішення про закриття провадження у справі замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
• З логічного та філологічного тлумачень частини 11 статті 126 КУзПБ у взаємозв’язку з пунктом 2 частини 4 статті 122 КУзПБ випливає, що, за приписами цих положень, на господарський суд покладено обов’язок розглянути і вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури розпорядження майном, зокрема в разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника. Словосполучення «має право прийняти рішення» вказує на дискрецію господарського суду під час вирішення цього питання в межах диспозиції частини 11 статті 126 КУзПБ.
• У разі неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника суд після спливу цього строку повинен у судовому засіданні з’ясувати позиції сторін та крізь призму судового контролю оцінити за наявними в матеріалах справи доказами причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів.
• З огляду на те що в частині 11 статті 126 КУзПБ конкретизовано лише момент, з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців із дня запровадження процедури реструктуризації боргів боржника та до завершення цієї судової процедури, у тому числі безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом і перехід до судової процедури погашення боргів у порядку частини 1 статті 130 КУзПБ.
• Приписи частини 1 статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності / наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без установлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з’ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною 7 статті 123 і частиною 11 статті 126 КУзПБ.
• Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 6, частиною 1 статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника запроваджується у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто в разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника, яка є обов’язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, а саме в порядку частини 1 статті 130 КУзПБ. Відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 КУзПБ.

Також читайте: КЦС ВС: на кредитора покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи