Судді та науковці обговорили трансформацію інституту права постійного користування земельною ділянкою і судову практику

Сьогодні, 9 квітня, судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду організувала круглий стіл на тему «Право постійного користування земельною ділянкою. Особливості вирішення спорів за участю фермерських господарств».

У межах круглого столу розглядалися питання, які стосуються особливостей розгляду спорів щодо права постійного користування земельними ділянками та спорів, пов’язаних зі створенням та веденням діяльності фермерських господарств, визначення юрисдикції таких спорів.

Модератором круглого столу стала Тетяна Дроботова, суддя Верховного Суду, секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, кандидат юридичних наук.

Суттєва трансформація інституту

Виступаючи з вітальною промовою, Олександр Потильчак, викладач-координатор Національної школи суддів України, суддя у відставці Верховного Суду України, кандидат юридичних наук, зауважив, що земельні спори — це, мабуть, найпоширеніша категорія спорів, касаційний перегляд у яких здійснює Верховний Суд. А з огляду на недосконалість земельного законодавства, його постійні зміни земельні спори характеризуються значною складністю, оскільки зачіпають істотні інтереси сторін і в багатьох випадках є соціально значущими.

З прийняттям 25 жовтня 2001 року Земельного кодексу України, за словами Тетяни Дроботової, відбулася суттєва трансформація інституту права постійного користування земельною ділянкою.

«Ця обставина зумовила виникнення великої кількості спорів із приводу визначення належних користувачів земельних ділянок, і оскільки наявні законодавчі прогалини стали підставою неоднаковості правозастосування, не менш актуальними залишаються спори щодо фермерських господарств», — зазначила пані Дроботова, обґрунтовуючи актуальність тематики круглого столу.

Прогалини та юридичні дефекти

З темою «Право постійного користування у системі речових прав на землю: проблеми теорії та практики» виступив Володимир Носік, завідувач кафедри земельного та аграрного права Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України.

На його думку, доктрина земельного та цивільного права стає чимраз більш популярною практикою, як судовою, так і іншими видами практичної діяльності. Пан Носік звернув увагу на колізії, прогалини, юридичні дефекти у системному зв’язку Конституції України, Конвенції з прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерські господарства».

«Фактично судова влада стала заручником ситуації, за якої Верховна Рада України впродовж 20 років не може визначитися з юридичною природою права постійного землекористування і права на довічно успадковане володіння землею для ведення фермерського господарства», — зазначає науковець.

За його словами, в науковій спільноті дискусії щодо юридичної природи права постійного користування земельною ділянкою досі тривають. Залишити це право у вигляді, в якому воно існує зараз? Чи модифікувати юридичну природу відповідно до сучасних вимог ринкової економіки? Або замінити на право оперативного управління і право повного господарського відання? Чи повністю скасувати це право?

Володимир Носік окреслив таке коло питань, які потребують вирішення:

1. Спадкування земельних ділянок.
2. Припинення права фермерських господарств на постійне користування земельними ділянками.
3. Вирішення питання про правовий режим земельних ділянок у складі цілісних майнових комплексів фермерських господарств.
4. Відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу.
5. Визначення питання про здійснення державної реєстрації права на землю за фермерським господарством.

Два варіанти

Перспективами законодавчої трансформації права постійного користування земельними ділянками в інші речові права поділився Анатолій Мірошниченко, доктор юридичних наук, професор, перший заступник голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Від зауважив, що дуже часто право постійного користування земельною ділянкою розглядається як якась пільгова конструкція, благо, і підтвердженням цього може стати історія внесення змін до статті 92 Земельного кодексу України.

На думку спікера, право постійного користування земельною ділянкою є настільки привабливим не через властиві йому характеристики, а через те, що багатьом юридичним особам в Україні, на жаль, недоступне право власності. Пан Мірошниченко вважає, що статтю 92 Земельного кодексу сформульовано вкрай невдало.

Утім, зміст права постійного користування земельною ділянкою не компенсує тієї дискримінації, яку допущено стосовно юридичних осіб, насамперед заснованих на державній і комунальній формах власності.

Далі він зупинився на ймовірних варіантах трансформації цього інституту.

Перший варіант — трансформація у право власності. Попри те що цей шлях, на думку Анатолія Мірошниченка, є найвдалішим, це питання доволі дискусійне, і навряд Верховна Рада України найближчим часом піде цим шляхом.

Другий варіант — трансформація в господарське відання та оперативне управління. І з точки зору розвитку подій, цей шлях є найвірогідніший. Відповідний законопроєкт уже розробляється. Він прогнозує, що особливої лібералізації цей шлях не принесе, щоправда, вирішить низку дискусійних питань.

Вихід є

Павло Кулинич, завідувач сектору проблем аграрного і земельного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, виступив із доповіддю на тему «Право постійного користування землею у діяльності фермерських господарств України: деякі спірні питання теорії і практики».

На його думку, основний шлях усунення недоліків правового статусу фермерських господарств — встановлення законом порядку набуття прав на земельні ділянки для ведення фермерського господарства такими господарствами як юридичними особами.

Судова практика

На особливостях розгляду спорів щодо права постійного користування земельними ділянками зупинився Юрій Чумак, суддя-спікер Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, кандидат юридичних наук. Він розповів про найпоширеніші категорії спорів, які виникають у контексті цих правовідносин.

Зокрема, в низці позицій Верховного Суду йдеться про таке:

«Право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законом порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до узгодження прав та обов’язкові щодо такої земельної ділянки з вимогами чинного законодавства, зокрема за правонаступником такого землекористувача».

Юрисдикційні питання

Віталій Уркевич, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, виступив із доповіддю на тему «Особливості визначення юрисдикційності спорів за участю фермерських господарств». Він зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що судова юрисдикція — це окремий інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.

Віталій Уркевич зупинився на питанні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Зокрема, таку справу ініціювала фізична особа до ГУ Держгеокадастру про визнання незаконним розпорядження та скасування наказу про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою.

За позицією Великої Палати Верховного Суду, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання на земельну ділянку права власності чи користування. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правоустановчим актом; правовідносини, пов’язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов’язань осіб.

У справі щодо правомірності набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки за рішенням державного органу Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір стосується приватноправових відносин, адже існує речове право на земельну ділянку, і вирішення питання правомірності набуття особою такого права, як і питання щодо порушення прав позивача внаслідок неправомірного використання земельної ділянки, має здійснюватися в порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу сторін спору.

Або інша позиція Суду. У справі щодо «подвійної» оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір за позовом товариства (орендаря за первинним договором оренди) до фізичної особи (орендодавця), державного реєстратора та фермерського господарства (орендаря за наступним договором оренди тієї самої ділянки) про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є приватноправовим і розглядається за правилами цивільного судочинства.

Ще трохи практики

На спорах, пов’язаних зі створенням фермерських господарств та веденням їх діяльності, зупинився Іван Міщенко, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Він зазначив, що фермерство є одним із драйверів розвитку економіки в цілому, тому КГС ВС приділяє особливу увагу правовим позиціям, пов’язаним зі спорами фермерських господарств.

У постанові Великої Палати ВС від 23 червня 2020 року йдеться про те, що в разі смерті громадянина – засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.