Видавництво 
Повоєнне відновлення України є однією з топтем для українських та закордонних політиків, урядовців, дипломатів, фінансистів, економістів та представників бізнесу. Попри те що в Україні тривають бойові дії, розроблення та обговорення певних моделей та механізмів відновлення вже розпочалося.
Про одну з таких ідей щодо ефективного та швидкого відновлення регіонів України завдяки запровадженню вільних економічних зон в інтерв’ю «Юридичній практиці» розповів Гія Гецадзе, заступник міністра юстиції України у 2015—2018 роках, засновник та старший партнер ЮК Rasons Legal.
— Очікується, що повоєнне відновлення України стане надзвичайно масштабним проєктом. Яку домашню роботу слід виконати Україні, щоб цей процес став максимально ефективним?
— Зараз уся наша увага зосереджена на якомога швидшій перемозі України у війні, яку розв’язала рф. Проте після перемоги українське суспільство очікує інша боротьба — це боротьба за швидкий та ефективний розвиток країни. На моє переконання, ми вже сьогодні повинні розробляти і приймати закони, які наберуть чинності після скасування воєнного стану. Весь світ повинен знати, що зараз ми воюємо за свою Батьківщину. Але також усі повинні знати, що ми вже готуємо державу до швидкого розвитку після війни. І в цих напрямах багато чого потрібно зробити.
— Які, на вашу думку, зміни в правому регулюванні варто запровадити, щоб стимулювати приватних інвесторів долучитися до повоєнної відбудови України?
— Це питання варто розділити на два напрями: загальний національний та щодо регіонів, які через російську агресію зазнають особливого спустошення.
Що стосується загальнодержавного законодавства, то переконаний в необхідності радикального змінення Податкового кодексу України. Його слід максимально спростити та зробити зрозумілим для інвестора. Також потрібно зменшити податкове навантаження до 12%. Що я маю на увазі. Наприклад, сьогодні для того, щоби працівник отримав 100 доларів США заробітної платні, роботодавцю доводиться платити більш ніж 50 доларів США. Проте таке законодавство не буде привабливим для інвестора.
Також необхідно зменшити кількість регуляторів та регуляцій. Адже коли в нас виникає проблема, ми створюємо орган, але потрібно робити кардинально навпаки. Треба демонтувати соціалістичну економіку, і це, на моє переконання, допоможе рухатися вперед.
Що ж стосується таких регіонів, як Маріуполь, Миколаїв, Херсон, я вважаю, що нам необхідно зробити досить «агресивні» новаторські ефективні кроки — запровадити в цих регіонах вільні економічні зони.
— Розкажіть про цю ідею детальніше: на яких територіях, який масштаб бізнесу, сфера діяльності тощо?
— Перша сучасна вільна економічна зона, якщо я не помиляюся, була створена в 50-х роках в Ірландії. Згодом такі вільні економічні зони запроваджувалися в латинській Америці, Африці, Східній Європі тощо. Були випадки, коли такий політико-економічний механізм себе не виправдав, але є і, навпаки, позитивний досвід. Тож ми повинні взяти ефективний досвід їх створення, додавши наш модельний прайс. Необхідно, щоб ці вільні економічні зони були привабливими для інвестування у виробництво, в IT-сферу, торгівлю чи туризм.
І в цьому випадку, коли європейські бізнесмени, які, скажімо, отримують 7—8% річного прибутку, побачать, що в такій вільній економічній зоні зможуть отримувати 25—30% прибутку, то вони обов’язково захочуть відкрити свій бізнес. Зараз Україну підтримують і політичне керівництво, і громадяни, і бізнесмени наших країн-союзників. Проте ми хочемо ще одну армію, коли представники бізнесу стануть партнерами України та створять багато робочих місць.
Жодна країна у світі не створює ефективних робочих місць. Їх повинен створювати бізнес. От уявімо собі, наскільки повільно через рік після війни ми будемо відновлювати й відбудовувати життя в спустошених регіонах без таких механізмів та інструментів. Припустімо, італійці побудували новий театр у Маріуполі, німецькі друзі побудували школу. Ми вдячні за це! Але цим ми не повернемо повноцінне життя в ці міста. Життя повертається тоді, коли створюються нові високооплачувані робочі місця.
І я пропоную, щоб у таких економічних зонах податок був на рівні 2—3%, не більше. Якщо будуть питати, як же наповнювати державний бюджет, то це якраз і є гроші в бюджет, адже вони ляжуть у кишені громадян від прямих інвестицій. Це означає, що банки отримають прямі інвестиції, люди отримають роботу та витрачатимуть гроші в Україні, це і є економіка.
Та головне: для того щоб вільні економічні зони стали ефективними, ми повинні запровадити на таких територіях юрисдикцію британського права та британських судів.
— Чому саме?
— Тому що для всіх інвесторів у світі це зрозумілі правила гри.
Також третім критерієм ефективності є передбачення на законодавчому рівні, що такі правила будуть діяти певний період, щонайменше 40—45 років. Тобто будуть встановлені законодавчі гарантії, що ніхто не буде змінювати статусу цих зон.
За таких умов на цих територіях можуть бути створені виробництва великих компаній. І від цього насамперед виграє українська економіка. А ще Україна отримає додаткові гарантії безпеки, оскільки на її території працюватимуть найбільші світові компанії.
Якщо ми забезпечимо застосування всіх цих критеріїв, то економіка буде розвиватися не щороку, а щомісяця. Ми покажемо нашим сусідам, як добре розвивається життя в Україні завдяки дерегуляції та відмові від соціалістичної моделі управління.
— В яких саме регіонах ви пропонуєте створювати такі вільні економічні зони? Адже не може вся Україна стати вільною економічною зоною.
— На це питання треба дивитися структурно. Як юрист я пропонував би механізм ухвалення Верховною Радою України рамкового закону, а географію цих зон щоб визначав Кабінет Міністрів України. Оскільки сьогодні ніхто не може сказати, який саме населений пункт потребуватиме такої моделі розвитку. Що стосується конкретних регіонів, то, на мій погляд, сьогодні це Маріуполь, Херсон та Миколаїв.
— Тобто ті регіони, де розташовані морські порти?
— Саме так.
— Чи передбачається диференціація залежно від типу інвестора? Зокрема, чи буде поширюватися пропонований механізм на національних інвесторів та власників, які самостійно відбудовують свій бізнес?
— Слід запроваджувати обмеження не за громадянством чи резидентністю юридичних осіб, а за кількістю інвестицій. Мінімальний розмір інвестування теж повинен встановлювати Кабінет Міністрів України з огляду на ситуацію, яка складеться після війни. Тобто диференціація повинна відбуватися за сумою інвестицій і не прив’язуватися до громадянства чи резидентності.
— Чому саме англійське право? Зважаючи на євроінтеграційні процеси, що тривають, Україні, можливо, варто акцентуватись на праві ЄС?
— Дійсно, Україна вже кілька років змінює своє законодавство, щоб воно відповідало законодавству Європейського Союзу. Проте у вільних економічних зонах спостерігається досить значна конкуренція. Для великих інвесторів британське право в економічних справах є зрозумілим. Не секрет, що великі корпорації віддають перевагу вирішенню спорів у Лондонському арбітражі. Це для них більша безпека та справедливість рішення.
У вільній економічній зоні може бути створено окремий спеціальний суд, проте правосуддя здійснюватимуть британські судді. Має бути забезпечено повну гарантію безпеки інвестицій.
Що стосується контролю за походженням інвестицій, то таким фінмоніторингом повинні займатися банки, а не представники міністерств чи державних органів.
— Наразі ведеться робота з рекодифікації Цивільного кодексу України, яка серед іншого передбачає скасування Господарського кодексу України. То, можливо, було б доцільніше імплементувати певні інструменти англійського права в оновлений ЦК?
— Від самого початку роботи на посаді заступника міністра юстиції України я неодноразово заявляв про необхідність скасування Господарського кодексу як нормативного акта радянського союзу. Це стосується й трудового законодавства.
У Грузії я займався законотворчою діяльністю та брав активну участь у розробці закону про Конституційний суд Грузії, Загального адміністративного кодексу, закону про підприємництво. У 1994 році в нас уже не було Господарського кодексу, а був сучасний Цивільний кодекс. І саме після цього почався розвиток країни. Тому ми повинні запроваджувати вільні економічні зони, і я вірю, що це принесе свої позитивні плоди для України.
З іншого боку, ми повинні вдосконалювати законодавство та зменшувати соціалістичні популістські норми. Для України, яка буде розвиватися, менше регуляції, бюрократії, всіляких міністерств і державних службовців буде успіхом.
— В Україні є досвід запровадження спеціального правового режиму «Дія.Сіті». Чи можна тут проводити паралелі з пропонованою вами моделлю?
— На моє переконання, це хороший досвід. Знаю декілька компаній, які працюють у «Дія.Сіті». Насамперед вони розуміють, які податки сплачують. У них теж є обмеження за мінімальною кількістю співробітників та мінімальною заробітною платнею. Тобто це мінімальні вимоги для компаній, щоби працювати в цьому режимі, і це буде працювати.
Але я пропоную створювати вільні економічні зони в припортових регіонах, де буде більше торгівлі, збільшення виробництва, виділення земельних ділянок для будівництва заводів. І це дасть змогу забезпечити повернення людей на спустошені війною території. І коли держава відбудовує дороги, партнери допомагають відбудовувати нерухомість, а бізнес паралельно створює робочі місця — це і є ефективний розвиток.
(Бесіду вів Анатолій Гвоздецький, «Юридична практика»)
Завантажується ...
