прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Статус біженця та тимчасовий захист — у чому різниця

Статус біженця та тимчасовий захист — у чому різниця

  • 11.05.2022 14:09

Мільйони українців, які покинули Україну, ховаючись від війни, звикли називати біженцями. Проте цей статус отримують далеко не всі переселенці. Європейські країни надають можливість отримати тимчасовий захист. Як співвідносяться статус біженця та тимчасовий захист? Чим відрізняються ці правові статуси та чи існує взагалі право на біженство, аналізувала Валерія Тарнашинська, студентка ІІІ курсу спеціальності «міжнародне право» Київського університету імені Бориса Грінченка.

Статус біженця — це індивідуальне право, що надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, який визначає, чи є у вас обґрунтована небезпека бути переслідуваними через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання. У кожного біженця є зобов’язання перед країною, в якій він перебуває, згідно з якими, зокрема, він повинен дотримуватися законів та розпоряджень цієї країни, а також заходів, які застосовуються для підтримання громадського порядку (стаття 2 Конвенції про статус біженця). Право шукати притулок є основним правом людини, закріпленим і захищеним Конвенцією про статус біженців 1951 року як ключовою частиною міжнародного права.

Статус біженця

За отриманням статусу біженця може звернутись особа, яка:

  • має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, релігії, громадянства, політичних поглядів;
  • перебуває за межами країни своєї національної належності;
  • не в змозі або не бажає користуватися захистом своєї країни.

Або ж особа, яка:

  • не має громадянства;
  • перебуває за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій;
  • не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок побоювань переслідування.

Особистий статус біженця визначається законами країни його доміцилія (місця проживання) або, якщо в нього такого немає,  – законами країни його проживання. У Конвенції про статус біженця зазначено таке:

«Права, раніше набуті біженцем і пов’язані з його особистим статусом, зокрема права, які стосуються шлюбу, дотримуватимуться договірними державами після виконання, якщо необхідно, формальностей, які вимагаються законами цієї держави, за умови, що відповідне право є одним з тих прав, які були б визнані законами цієї держави, якби ця особа не стала біженцем» (стаття 12 Конвенції про статус біженця).

Статус біженця гарантує право безстрокового проживання на території відповідної держави, а строк, на який видається посвідчення біженця, відрізняється в різних країнах, хоча передбачає право поновлення на аналогічний строк. Статус біженця може бути відкликаний одразу, коли з’являються докази, які вказують на те, що є підстави для його перегляду.

Тимчасовий захист

Головним документом, який регулює питання надання тимчасового захисту, є Директива ЄС 2001/55/ЄС про тимчасовий захист, яка була прийнята в ЄС ще 20.07.2001 для забезпечення мінімальних стандартів надання тимчасового захисту у випадках масового напливу переміщених осіб. Проте вперше Директиву було активовано рішенням Ради ЄС 2022/382 від 04.03.2022 саме для українців. І таке рішення беззаперечно можна назвати безпрецедентним в історії ЄС.

Згідно з  Директивою 2001/55/ЕС  строк тимчасового захисту становить один рік (до 04.03.2023) та двічі може бути автоматично подовжений на шість місяців, якщо не зникнуть причини надання такого захисту, але максимум до одного року (до 04.03.2024). Водночас Єврокомісія може запропонувати або подовження строку ще на рік (до 04.03.2025), або ж припинення тимчасового захисту у разі покращення ситуації в Україні, що означатиме можливість безпечного повернення її громадян.

Оскільки тимчасовий захист є негайним і тимчасовим заходом, строк його дії є обмеженим, а захист буде припинено після завершення війни в Україні.

Водночас строк, на який надається статус біженця, є більш тривалим, а припинення війни в Україні не буде автоматичною підставою для його позбавлення. Згідно з Директивою 2001/55/ЕС в рамках тимчасового захисту особа отримує:

  1. право на проживання в країні, в якій вона звернулась за тимчасовим захистом;
  2. доступ до праці, який можна отримати одразу з моменту звернення за отриманням захисту;
  3. доступ до житла;
  4. медичну допомогу;
  5. соціальну допомогу;
  6. доступ до освіти дітям та підліткам.

Важливо знати, що перелічені права надаються особі хоч і на весь період дії тимчасового статусу, але тільки на території держави – члена ЄС, в якому отримано такий статус.

Статус біженця передбачає досить схоже коло прав, але головна різниця в тому, що не всі права стають доступними особі, яка перетнула кордон, з моменту звернення з заявою про отримання статусу біженця. Так, особі з відповідним статусом надається:

  1. житло (як правило, це спальне місце в центрі для біженців);
  2. безкоштовне харчування;
  3. медична допомога (обмежена);
  4. безкоштовний проїзд у громадському транспорті.

Але головною особливістю в разі звернення за отриманням статусу біженця є те, що протягом 6 місяців особа не може працевлаштовуватись, поки йде розгляд її заяви про надання статусу біженця, навіть якщо до цього часу особа жила та працювала в цій державі.

Тож із метою отримання доступу до всіх соціальних прав, які пропонують держави ЄС, краще звернутись за отриманням тимчасового захисту.

У такому разі всі права та заходи із захисту будуть надані особі негайно, на відміну від заявника на отримання статусу біженця, який зможе скористатись більшою частиною прав тільки після отримання відповідного статусу, а отже, не раніше ніж через кілька місяців.

Обмеження особи в разі отримання статусу біженця:

  1. неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
  2. неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
  3. позбавлення особистих документів;
  4. неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови в його наданні.

Особи, що отримали статус біженця, не можуть залишити країну, в якій вони отримали цей статус, протягом певного строку. Строк, протягом якого особа не зможе покинути країну, залежить від країни, де вона зареєструвалася біженцем.

Отже, хоч і критерії для надання тимчасового захисту та статусу біженця відрізняються, громадяни України та особи без громадянства, які відповідають описаним критеріям, можуть розраховувати на отримання в ЄС тимчасового захисту або статусу біженця.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA