Спадкова трансмісія – КЦС ВС пояснив порядок застосування механізму

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду пояснив особливості застосування спадкової трансмісії.

У постанові від 1 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 КЦС ВС нагадав, що відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти (трансмітент), право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців-трансмісарів (спадкова трансмісія).

Таким чином, спадкова трансмісія – це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті, до його спадкоємців, тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

Визначальним для правильного застосування статті 1276 ЦК України є відповідь на запитання: чи повинен трансмісар для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті першого спадкодавця в установлений законом строк здійснити своє право на прийняття спадщини шляхом подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, чи достатньо прийняти спадщину шляхом подання заяви про прийняття всієї спадщини лише відносно трансмітента?

Трансмісар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійні суб’єктивні цивільні права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного:

• спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини;
• або можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв’язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансмісарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.

Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансмісар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця.

Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон бере до уваги, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад):

1. смерть спадкодавця;
2. закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента;
3. смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, що настав після смерті спадкодавця);
4. право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснено трансмітентом;
5. трансмітент має спадкоємця (трансмісара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента;
6. трансмісар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.

У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансмісарам дій, що свідчать про прийняття спадщини за статтею 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до частини 2 статті 1268 ЦК України), строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансмісара. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що оскільки право трансмісара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента, є самостійними суб’єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії) і після смерті трансмітента, зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної зі спадщин або в одній заяві вказати про прийняття обох спадщин.