«Сьогодні найбільш актуальним нашим результатом вважаю серію позитивних рішень про заборону діяльності проросійських політичних партій» — Валерія Коломієць, заступниця міністра юстиції

Валерія Коломієць, заступниця міністра юстиції України з питань європейської інтеграції, курує також низку важливих напрямів діяльності Мін’юсту: судову роботу, банкрутство, люстрацію, систему БПД тощо. В інтерв’ю «Юридичній практиці» вона оцінила нещодавні євроінтеграційні здобутки України, розповіла про найважливіші судові справи в інтересах держави та прокоментувала ситуацію навколо системи безоплатної правової допомоги.

 Євроінтеграційні горизонти

 — Що змінилося в вашій роботі після подання Україною заявки про вступ до ЄС?

— Краще запитайте, скільки годин життя, а не робочих, мого та моїх колег у нас пішло на заповнення двох частин опитувальника щодо вступу в ЄС. Тут я жартую, тому що насправді я надзвичайно пишаюся тим фактом, що мала безпосередній стосунок до того, що Україна зробила ще один серйозний крок до вступу в Європейський Союз.

Взагалі це величезне досягнення для нас як держави, що прийняли нашу заявку, і це дорого коштує, це наче ми заслали сватів до ЄС і вони помінялися з нами рушниками, а не дали гарбуза. Звісно, нас чекає ще багато роботи, і потрібно виконати ще багато умов.

Насправді не так давно здавалося, що ще зарано планувати всю цю роботу, але от ми вже обговорюємо стан виконання рекомендацій Єврокомісії, що були надані нам після подання нашої заявки. Плануємо проведення скринінгу законодавства та подальше приведення нашого законодавства до норм ЄС, проведення переговорів про вступ.

Від Міністерства юстиції насправді не так багато залежить у частині виконання рекомендацій Єврокомісії, але зі свого боку ми розпочали підготовку до скринінгу законодавства у сфері юстиції, свободи та безпеки ще наприкінці минулого року. Це означає, що саме ми будемо відповідальні за величезну частину цієї роботи.

— Який євроінтеграційний функціонал наразі реалізовує Мін’юст?

— Як я зазначала, ще минулого року після заповнення опитувальника для вступу в ЄС ми почали технічну підготовку до наступних етапів, навіть не очікуючи звіту Єврокомісії за результатами опрацювання 9 томів наших відповідей, який, хочу нагадати, Україна отримала 2 лютого, напередодні Саміту Україна — ЄС.

Чому ми вирішили трішки «поспішити»? Однозначно не через певну неповагу до колег, а більше через те, що хотіли технічно підготуватись до процесу, який розпочнеться після отримання звіту. Так, сам процес видається на перший погляд доволі простим: ми беремо актуальні для певної сфери регламенти ЄС та аналізуємо внутрішнє законодавство на відповідність цим регламентам (що відповідає, що потребує змін). Розділ Угоди про Асоціацію, що стосується юстиції, свободи та безпеки, є чималеньким, зокрема в частині залучених до його реалізації органів державної влади (суди, прокуратура, антикорупційні органи тощо). Тільки самих регламентів, з якими нам із колегами доведеться працювати, ми нарахували кілька сотень. Далі ми залучили партнерів, що зараз допомагають нам напрацювати певну методологію, за якою ми і будемо проводити цей дуже місткий за обсягами роботи аналіз. Сам же переданий нам 2 лютого звіт є тим остаточним фінальним вказівником, відповідно до якого ми зараз будемо уточнювати раніше розпочату нами роботу.

— Чи поділяєте ви оптимістичні прогнози щодо швидкого та повного виконання Україною вимог ЄС?

— Ми суттєво просунутися у виконанні семи вимог із рекомендацій Єврокомісії. Незалежна оцінка вже засвідчила, що середній рівень виконання вимог ЄС перевищив 5,8 балів за 10-бальною шкалою.

Наприклад, судова реформа. Тут у нас є серйозне і значне просування вперед — у січні в нас нарешті з’явилася Вища рада правосуддя, хоч і не всі члени обрані поки що, але кворум є. Важлива умова — антикорупційні органи. Тут є значний прогрес: НАБУ, САП та ВАКС працюють, висувають підозри, правильні процеси йдуть. Очільник САП вже давно призначений, конкурс на директора НАБУ добігає до свого завершення, тож впевнена, що вже протягом місяця матимемо результат. Антиолігархічна реформа теж приносить свої плоди, зараз ми активно працюємо над тим, щоб узгодити цю багатокомпонентну реформу з правом ЄС, та над змінами до плану дій з реалізації відповідного законопроєкту. Далі: закон про медіа ухвалено, і Єврокомісія позитивно його оцінила. І остання вимога — закон про національні меншини. Тут у нас все більш-менш у порядку, Закон «Про національні меншини (спільноти) України» Верховна Рада вже ухвалила. Необхідні ще підзаконні акти, але в цілому розвиток правильний.

У будь якому випадку остаточна оцінка повного виконання всіх рекомендацій відбудеться цього року, а сам процес вступу займе ще кілька років. Так, можливо, це звучить навіть трохи фантастично, але темпи, які ми взяли, і результати, яких досягнули протягом минулого, дуже складного року, дають змогу ставити перед собою настільки амбітні плани.

Судові здобутки

 — До речі, які ваші очікування від відновлення діяльності Вищої ради правосуддя?

— Спочатку хочу нагадати, що Вища рада правосуддя (ВРП) була створена не так давно – в 2017 році, замінивши собою Вищу раду юстиції. ВРП мала стати незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, щоб забезпечити незалежність судової влади і відстежувати дотримання професійної етики суддями та прокурорами.

22 лютого 2022 року, не пройшовши перевірку Етичною комісією, ВРП втратила повноважність, а через два дні розпочалося повномасштабне вторгнення. Саме тому ВРП не працювала аж майже донині, і саме через це було неможливо ні призначати, ні звільняти суддів, ні притягати їх до дисциплінарної відповідальності, ні приймати рішення про переведення судді з одного суду до іншого. Неможливо було навіть затримати чи відсторонити від роботи суддів, що отримували підозри у вчиненні тих чи інших злочинів. ВРП відновила роботу лише 12 січня 2023 року, після закінчення перевірки кандидатів і затвердження нових членів ВРП.

19 січня цього року відбулося перше засідання ВРП і там, наскільки я знаю, розглядалося питання щодо затвердження позиції ВРП стосовно проєкту постанови Кабміну «Про затвердження Державної антикорупційної програми на 2023—2025 роки».

Це, звісно, дуже важлива робота, як і відставки та призначення суддів, скарги на них. Не менш важливо те, що ВРП має запустити інший орган самоврядування — Вищу кваліфікаційну комісію суддів, і це розблокує процес призначення нових суддів. Я знаю, що зараз є гостра нестача людського ресурсу.

Проте найважливіше і першочергове — ВРП має почати працювати над розбудовою етичної судової системи.

— Окрім євроінтеграції, ви куруєте ще низку напрямів діяльності Мін’юсту: судову роботу, банкрутство, люстрацію, систему БПД тощо. В якій пропорції розподіляється ваш час між цими напрямами? Де проблем найбільше? Мова йде про «хронічні» проблеми чи нові виклики, спричинені війною?

— Важко сказати про точні пропорції часу, але мушу визнати, що вони різняться — до 24 лютого минулого року, в перші кілька місяців після повномасштабного вторгнення і зараз. Окрім того, оскільки до літа минулого року я відповідала також і за Секретаріат уповноваженого у справах ЄСПЛ, очевидно, що саме цей підрозділ був найважливішим і найбільш затратним за часом у перші кілька місяців після повномасштабного вторгнення.

Якщо говорити про сьогодні, представництво в судах інтересів КМУ і Мін’юсту – це перманентна контрольована пожежа. Думаю, колеги з юрринку зрозуміють, про що я. Впевнена, що наш юридичний департамент — це одні з найпрофесійніших судових юристів у країні, тому працювати з ними — саме задоволення. Банкрутство в березні – квітні минулого року, звісно, відійшло трохи на задній план, а сьогодні актуальність та важливість нашої роботи в цій галузі важко переоцінити. Люстрація до моменту повернення спецперевірок – не надто завантажений напрям, м’яко кажучи, але ми підключили колег до роботи з перевірки потенційних покупців ЗМІ (на виконання «антиолігархічного закону»), от якраз нещодавно вже мали результати першої перевірки.

Зрозуміло, що найбільш важливим для людей є напрям, який стосується надання правової допомоги. Тут я намагаюся дійсно найбільше допомагати колегам із Координаційного центру в просуванні їхніх інтересів та ініціатив.

У будь-якому разі маю сказати, що найважливіше в усіх напрямах, за які я відповідальна, — це люди. Я дуже вдячна керівникам «моїх» департаментів, які керують безліччю процесів та намагаються втримати колектив у будь-яких умовах та за будь-яких обставин. А те, наскільки людям важко зібратися та працювати в тих умовах, в яких ми всі живемо, думаю, ні для кого не секрет. Тому найбільшим викликом сьогодні вважаю втримати та розвинути людський потенціал в умовах, що склалися.

— Яка судова справа в інтересах держави є предметом вашої особливої професійної гордості?

— У нас багато крутих результатів у доробку, але сьогодні найбільш актуальним нашим результатом вважаю серію позитивних рішень про заборону діяльності проросійських політичних партій.

— Як ви в цілому оцінюєте кампанію із заборони проросійських політичних партій, зокрема її судову частину? Чи є в цієї категорії справ «європейське» (ЄСПЛ) майбутнє?

— Ще на початку 2020 року ми подали близько 50 позовів про заборону політичних партій. Тоді йшлося не про проросійські політичні сили, а про неактивні партії, які згодом могли бути продані, тобто використані для того, щоб легше зайти в політичний процес.

Нині ми зосередилися на забороні та конфіскації активів партій, що сприяли антиукраїнській ідеології. На сьогодні жодна із заборонених судом політичних партій не зверталася до Європейського суду. Це не означає, що вони не звернуться, тому що час для цього в них ще є.

Від самого початку розгляду справ таких партій ми обстоювали відкритість та обґрунтованість своєї позиції та одразу заявили про готовність до публічної трансляції судових засідань, хоча нас чомусь часто звинувачували в тому, що нібито ці справи слухалися за зачиненими дверима.

Європейський суд як інституція Європейського Союзу завжди наполягає на одному: коли ідеться про втручання в чиєсь право чи його обмеження, треба розуміти, що має бути співмірність права конкретної особи або групи осіб і права суспільства в цілому.

Розумієте? Наше право на безпеку, на суверенітет і цілісність нашої території сьогодні превалює над правом, наприклад, умовного Сальдо, діяльність проросійської політичної партії якого «Блок Володимира Сальдо» Восьмий апеляційний адмінсуд заборонив у червні 2022 року, чи будь-кого іншого висловлювати свою антиукраїнську позицію.

Я до того, що цей баланс із нашого боку повністю збережений. Я б навіть сказала, що насправді, можливо, треба було б іще раніше забороняти ці політичні партії, але є як є.

— Як ви загалом оцінюєте стан справ у судовій системі з позицій «споживача», представляючи інтереси КМУ та Мін’юсту в судах?

— Немає нічого ідеального, тому, звісно, є низка судових рішень, які, на нашу думку (як учасника), є не просто незаконними, але й свавільними та обурливими. Та треба розуміти, що результат усієї судової реформи оцінювати виключно на основі якихось одиничних рішень, з якими ти суб’єктивно не погоджуєшся і які викликають в тебе сумнів, — доволі популістично, статистично неправильно та загалом недоцільно. Тому, безумовно, там, де ми абсолютно не погоджуємось, ми просто йдемо далі та намагаємось добитися справедливості всіма способами, що передбачені законом, тут немає нічого екстраординарного.

Водночас мушу віддати належне тому факту, що судочинство в Україні продовжило здійснюватись, незважаючи на повномасштабне вторгнення та весь той каскад надскладних обставин, які воно за собою принесло для системи. Тому рухаємось далі.

 Адвокатський резонанс

 — Чи набув якогось розвитку ваш конфлікт із НААУ?

— У мене немає сприйняття примітивних непрофесійних інформаційних нападів на мене від НААУ як конфлікту зі мною. НААУ дуже хоче отримати у своє розпорядження бюджет, який виділяється державою на безоплатну правову допомогу (БПД), а це, на секундочку, мільйони навіть зараз. Ці нападки були задовго до мого призначення як людини, що курує цей напрям.

Керівництво НААУ вважає їхнім персональним ворогом будь-кого, хто очолює або координує роботу системи БПД. До мене ворогом був колишній директор Координаційного центру з надання правової допомоги, його позбавили права на зайняття адвокатською діяльністю. Тепер зі мною намагаються повторити той самий трюк. Далі буде хтось наступний.

Розвитку в цій суєті суєт поки що немає, до мене дійшли чутки, що реалізовувати операцію з позбавлення мене права на зайняття адвокатською діяльністю будуть через скаргу якогось інкогніто з окупованої території. Цікаво, чи взагалі існує така людина. Для розуміння: Медведчук досі адвокат, і це в Раді адвокатів не викликає жодного дискомфорту та потреби розглянути його поведінку на своєму черговому засіданні, а мене збираються позбавити свідоцтва за те, що я послала у належному напрямку громадянина рф, який в коментарях до одного з моїх постів на фейсбуці заперечив факт військової агресії рф. Чому керівництво НААУ жодним чином не цікавиться ворогами держави у своїх лавах і водночас стільки ресурсу вкладає в боротьбу з посадовою особою, яка вже понад три роки не є адвокатом, – питання риторичне.

Можу лише додати свою глибоку вдячність медійному ресурсу НААУ та афілійованим із ним ресурсам. Для своїх частих публікацій про мене вони беруть дуже якісні мої фото. Коли мені знайомі надсилають лінки, я аж радію, що хоч знімки вдалі, хай тексти під ними й незграбні та поверхові.

— Чи потребує реформування інститут адвокатури?

— Оскільки питання реформування адвокати не належить до компетенції Мін’юсту з 2012 року, відповім так: реформування потребує співпраця системи безоплатної правової допомоги та адвокатури, оскільки, незважаючи на те що адвокати отримують оплату за рахунок бюджетних коштів, ми жодним чином не можемо вплинути на якість надання цієї допомоги. Адже навіть комісії з якості, що мали б розглядати скарги стосовно адвокатів, які з нами співпрацюють, створені не при всіх радах адвокатів, хоча це було обов’язком НААУ вже давно.

 (Бесіду вів Олексій Насадюк, «Юридична практика»)