Случаи применения Европейским судом по правам человека«Правила 39» в межгосударственных делах

Материал публикуется на языке оригинала.

Коли національні механізми захисту прав людини не діють, у пригоді стає механізм, передбачений Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини — вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів:

«Палата або, коли це доцільно, її голова може на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, потрібно вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі».

Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної та непоправної шкоди й ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також за необхідності забезпечити ефективну й доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. За таких обставин невиконання державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов’язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею.

Вказівка ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, а й упевнитися в тому, що захист, який надається особі Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику.

Однак, як відомо, ЄСПЛ розглядає не лише індивідуальні заяви, а й заяви будь-якої держави — учасниці Конвенції про порушення положень Конвенції, допущені іншою державою-учасницею (міждержавні справи). Держави-учасниці в таких справах також активно використовують механізм, передбачений Правилом 39 Регламенту ЄСПЛ.

За інформацією, викладеною в інформаційному листі ЄСПЛ «Збройні конфлікти» за грудень 2017 року, сьогодні на розгляді в ЄСПЛ перебувають п’ять міждержавних заяв, поданих Україною проти Російської Федерації, в межах яких ЄСПЛ також було застосовано Правило 39. З вищевказаного інформаційного листа, а також з прес-релізів ЄСПЛ №073 (2014), №286 (2015) та інших матеріалів, розміщених на сайті Суду, відомо про такі випадки:

-у справі «Ukraine v. Russia» (І) (№20958/14), за заявою України, що була подана у березні 2014 року після подій в Криму та подальшого зростання конфлікту на сході України, ЄСПЛ вирішив застосувати Правило 39 та закликав обидві сторони утримуватися від будь-яких заходів, зокрема, військових дій, які можуть спричинити порушення конвенційних прав цивільного населення і які ставлять під загрозу їх життя та здоров’я, та виконувати свої зобов’язання відповідно до Конвенції, а саме: статей 2 (право на життя) та 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність поводження).

-у справі «Ukraine v. Russia» (ІІ) (№43800/14), за заявою України, що була подана у червні 2014 року та стосується викрадення трьох груп дітей і дорослих на сході України та подальшого їх перевезення до Росії, Україна просила ЄСПЛ застосувати Правило 39 та вжити тимчасові заходи проти Російської Федерації відносно 16 дітей та двох вчителів, яких вивезли з України до Росії. Того ж дня ЄСПЛ вирішив застосувати тимчасовий захід відповідно до Правила 39 з проханням до Російської Федерації поважати права зазначених осіб відповідно до Конвенції та негайно повернути їх до України. Водночас ЄСПЛ звернувся до Російської Федерації із запитом про надання інформації про обставини вивезення цих осіб та їх перебування на території Російської Федерації та про те, як виконується цей тимчасовий захід. Тимчасовий захід було знято після переконання в тому, що зазначені особи повернулися до України.

-у справі «Ukraine v. Russia» (ІІІ) (№49537/14), за заявою України, поданої у липні 2014 року в інтересах Хайсера Джемільова, сина депутата Верховної Ради України Мустафи Джемільова, якого було поміщено під варту до Сімферопольського СІЗО, Україна просила застосувати Правило 39 та вжити тимчасові заходи проти Російської Федерації у зв’язку з утриманням в Сімферополі під вартою Хайсера Джемільова. Додатково була подана індивідуальна заява Х.Джемільова (№49522/14) проти України та Російської Федерації стосовно того ж предмету розгляду з запитом на введення тимчасового заходу. 10 липня 2014 року ЄСПЛ застосував Правило 39 та зазначив, що уряди України та Російської Федерації мають забезпечити дотримання прав Хайсера Джемільова відповідно до Конвенції, зокрема, щодо поваги до його особистої безпеки та його права на правову допомогу. Паралельно Президент Секції ЄСПЛ застосував, згідно з Правилом 39, тимчасовий захід з таким самим змістом у контексті заяви №49522/14, поданої Х.Джемільовим.

Щодо прикладів застосування Правила 39 в інших міждержавних справах, то можна пригадати, зокрема, справу «Georgia v. Russia» (II). Ця заява була подана Грузією в контексті збройного конфлікту, що відбувся між Грузією та Російською Федерацією у серпні 2008 року. Уряд Грузії стверджував, що під час нападів російських та/або сепаратистських сил, що знаходилися під їх контролем, сотні мирних жителів отримали травми, були вбиті, затримані або пропали безвісти, знищено майно та житло мирних жителів, понад 300 тисяч людей були змушені покинути Абхазію та Південну Осетію, а відтак Грузія порушувала питання про відповідальність Російської Федерації за статтями 2, 3, 5, 8 та 13 Конвенції, статтями 1 і 2 Протоколу № 1 до Конвенції та статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції. У цій справі ЄСПЛ застосував Правило 39, закликаючи обидві держави виконувати свої зобов’язання відповідно до Конвенції, зокрема статей 2 і 3. Вказані тимчасові заходи було продовжено кілька разів, і вони залишалися чинними, допоки ЄСПЛ провів слухання та виніс рішення у справі у вересні 2011 року про визнання заяви прийнятною.

Ельвіра Лазаренко, адвокат